Крауліньш Карл
КРА́УЛІНЬШ Карл (Krauliņš Kārlis; 19. 03. 1904, х. Леймані, Латвія — 05. 12. 1981, Риґа) — латиський літературознавець. Доктор філологічних наук (1965). Навч. у Латв. університеті (Риґа, 1923–28). Учителював. Під час 2-ї світової війни — воєн. кор. у Латв. рад. дивізії; від 1945 — у Латв. університеті; водночас 1948–51 — заступник директора з наукової роботи Нац. інституту літ-ри (Риґа). Досліджував історію латис. літ-ри (зокрема творчість Яна Райніса, В. Лаціса, А. Упіта). Розробив курс історії літ-р народів СРСР для ВНЗів Латвії, де значну увагу приділено укр. літературі (кн. «PSRS tautu literatûra» / «Літератури народів СРСР», Риґа, 1975). Автор статей про Лесю Українку, П. Грабовського, М. Коцюбинського. У ст. «Visijamîlotâkais dzeinieks» («Найулюбленіший поет», 1961; укр. перекл. — у ж. «Дніпро», 1961, № 5) та «Ukrainu Prometejs» («Український Прометей», 1964) розглянув вплив творчості Т. Шевченка на латис. письменників і розвиток латис. літ-ри.
Завантажити статтю
