ДАНИ́ЛОВ Віктор Петрович (Данилов Виктор Петрович; 04. 03. 1925. м. Орськ, нині Оренбур. обл., РФ — 16. 04. 2004, Москва) — російський історик. Доктор історичних наук (1982, без захисту дис.). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Оренбур. пед. ін­ститут (РФ, 1950). У 1958–69 — керівник групи з історії рад. селянства, 1987–92 — завідувач від­ділу аграр. історії рад. су­спільства, від 1992 — керівник групи з історії аграр. пере­творень у Росії 20 ст. Ін­ституту рос. історії РАН (Москва). На поч. 1960-х рр. моно­графія Д. з історії колективізації була заборонена органами політ. цензури, а його наук. концепції за­знали ідеол. засудже­н­ня з боку ЦК КПРС. Кер. спіл. наук. проектів рос. і зх. істориків з під­готовки збірників архів. документів та матеріалів про селян. пов­стан. рух на Тамбовщині у 1919–22, політ. на­гляд карально-ре­пресив. органів рад. влади за селом у 1918–22, особливсті згорта­н­ня НЕПу, колективізацію с. господарства у РСФРР і СРСР, Червону армію та її участь у колективізації с. господарства, роз­куркуле­н­ня та спецпереселенців у Сибіру, зокрема «Крестьянское вос­стание в Тамбовской губернии в 1919–1921 годах (“Антоновщина”)» (Тамбов, 1994), «Трагедия советской деревни. Кол­лективизация и раскулачивание. 1927–1939» (1999), «Советская деревня глазами ВЧК–ГПУ–НКВД. 1918–1939» (2000–03; обидва — Москва). Д. — один із перших рос. дослідників причин і наслідків голоду 1932–33, публікації якого зʼявилися 1987. На­прикінці 1980-х рр. намагався заперечити ката­строф. соц.-демогр. наслідки голодомору в Україні, його антиукр. спрямува­н­ня. Спів­автор листа рад. істориків 1988 послові СРСР у Канаді та США О. Яковлєву про «вигадки» укр. діаспор. і зх. історіо­графії щодо голодомору в Україні. Від­кидав термін «штуч. голод», полемізував з Р. Конквестом та Дж. Мейсом стосовно їхньої оцінки голоду-геноциду в Україні. У 90-х рр. 20 ст. — на поч. 21 ст. частково пере­глянув власні концептуал. по­гляди, ви­знав голод організов. злочином проти селян (гол. винуватцями вважав Й. Сталіна, Л. Кагановича, В. Молотова), але заперечував його антиукр. характер і політико-правову оцінку як геноциду українського народу. Ви­знавав, що Україна за­знала найбільших демогр. втрат від голоду, однак залишався прихильником уніфікації причин і, особливо, наслідків селян. трагедії; ви­окремлював факти масового голоду на Пн. Кавказі, Поволжі та у Казах­стані. Низка праць Д. пере­кладена англ., франц., япон. та ін. мовами.