Данилов Віктор Петрович

ДАНИ́ЛОВ Віктор Петрович (Данилов Виктор Петрович; 04. 03. 1925. м. Орськ, нині Оренбур. обл., РФ — 16. 04. 2004, Москва) — російський історик. Доктор історичних наук (1982, без захисту дис.). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Оренбур. пед. інститут (РФ, 1950). У 1958–69 — керівник групи з історії рад. селянства, 1987–92 — завідувач відділу аграр. історії рад. суспільства, від 1992 — керівник групи з історії аграр. перетворень у Росії 20 ст. Інституту рос. історії РАН (Москва). На поч. 1960-х рр. монографія Д. з історії колективізації була заборонена органами політ. цензури, а його наук. концепції зазнали ідеол. засудження з боку ЦК КПРС. Кер. спіл. наук. проектів рос. і зх. істориків з підготовки збірників архів. документів та матеріалів про селян. повстан. рух на Тамбовщині у 1919–22, політ. нагляд карально-репресив. органів рад. влади за селом у 1918–22, особливсті згортання НЕПу, колективізацію с. господарства у РСФРР і СРСР, Червону армію та її участь у колективізації с. господарства, розкуркулення та спецпереселенців у Сибіру, зокрема «Крестьянское восстание в Тамбовской губернии в 1919–1921 годах (“Антоновщина”)» (Тамбов, 1994), «Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927–1939» (1999), «Советская деревня глазами ВЧК–ГПУ–НКВД. 1918–1939» (2000–03; обидва — Москва). Д. — один із перших рос. дослідників причин і наслідків голоду 1932–33, публікації якого з’явилися 1987. Наприкінці 1980-х рр. намагався заперечити катастроф. соц.-демогр. наслідки голодомору в Україні, його антиукр. спрямування. Співавтор листа рад. істориків 1988 послові СРСР у Канаді та США О. Яковлєву про «вигадки» укр. діаспор. і зх. історіографії щодо голодомору в Україні. Відкидав термін «штуч. голод», полемізував з Р. Конквестом та Дж. Мейсом стосовно їхньої оцінки голоду-геноциду в Україні. У 90-х рр. 20 ст. — на поч. 21 ст. частково переглянув власні концептуал. погляди, визнав голод організов. злочином проти селян (гол. винуватцями вважав Й. Сталіна, Л. Кагановича, В. Молотова), але заперечував його антиукр. характер і політико-правову оцінку як геноциду українського народу. Визнавав, що Україна зазнала найбільших демогр. втрат від голоду, однак залишався прихильником уніфікації причин і, особливо, наслідків селян. трагедії; виокремлював факти масового голоду на Пн. Кавказі, Поволжі та у Казахстані. Низка праць Д. перекладена англ., франц., япон. та ін. мовами.

Рекомендована література

1. Капустян Г. Т. Слово про учителя // Укр. селянин. 2004. № 8;
   Google Scholar Internet
2. Крестьяноведение. Теория. История. Современность: Ученые зап. 2005. Вып. 5. Москва, 2006.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю