КРАЧКО́ВСЬКИЙ Дмитро Микола­йович (27. 06(09. 07). 1882, Житомир — 10. 11. 1934, м. Ніцца, Франція) — прозаїк. Закінчив 2-у Житомирську гімназію (1901), на­вчався на фізико-математичному факультеті Університету св. Володимира у Києві (1902 виключений за участь у студентських заворуше­н­нях), згодом — у Московському університеті. Дебютував оповіда­н­ням «Рас­свет» («Рус­с­кие вѣдомости», 1904, 24 дек.). Написав біо­графічний нарис «Я. И. Рос­товцев» (1905). Друкувався у періодичних ви­да­н­нях «Голос жизни» (1905), «Народная вѣсть» (1906), «Трудовой путь» (1907), «Образо­вание» (1908) та ін. Спільно із С. Сергєєвим-Ценським редагував журнал «Лебедь» (1908–09; усі — Москва). В оповіда­н­нях змальовував картини із життя тогочасного су­спільства. 1909–11 пере­бував за кордоном (Греція, Італія, Швейцарія). Від 1918 — на еміграції. Мешкав у Празі, потім — у Ніцці. У збірці «Записки наблюдателя» (Прага, 1924) вміщено оповіда­н­ня «Желтые, синие и красные ноги» — про життя інтелігенції в остан­ні перед­революційні роки. Автор романів «Святые грехи» (Петро­град, 1915) та «Не­­счастный Асмарон» (неопубл.), прозових збірках «Цветы под снегом» (Прага, 1925) та «Из­бран­ные рас­сказы» (Париж, 1928).