Дарієнко Петря

ДАРІЄ́НКО Петря (Darienco Petre; 16. 04. 1923, с. Валегоцулове, нині Долинське Ананьїв. р-ну Одес. обл. — 09. 07. 1976, Москва) — молдовський письмен­ник, публіцист і громадський діяч. Учасник 2-ї світової війни. Закін. ВПШ при ЦК КПРС (Москва, 1952). Був міні­стром культури Молд. РСР (1963–67), гол. ред. і заст. гол. ред. г. «Советская культура» (Москва, 1968–76). Автор зб. віршів «Drumuri luminoase» («Світлі дороги», 1951), «Balada nucului» («Балада горіха», 1957), «Culoarea pămîntului» («Барви землі», 1969), по­значених громадян. пафосом, зворушливим ліризмом; пʼєси «Cînd se coace poama» («Коли до­зріває вино­град», 1961), публіцист. кн. «Luminile Moscovei» («Вогні Москви», 1953), «În jurul Europei» («Навколо Європи», 1957) та «Pe drumurile Bulgariei» («Дорогами Болгарії», 1958) та ін. Більшість його нарисів, репортажів і подорож. нотаток зі­брано у кн. «Люди моей био­графии» (1979), куди уві­йшли, зокрема, нарис «Слово о моих украинских друзьях» (про Т. Шевченка, А. Малишка, М. Рильського) та роз­повідь про творчу дружбу з поетом М. Нагнибідою. Укр. тематиці присвяч. також вірші Д. «Pămînturi înfrăţite» («Збратані землі») і «Bună ziua, Ucraina» («Здрастуй, Україно!»). Поезію «Cuvânt de dragoste Cobzarului» («Над “Кобзарем”») і ст. «Închinăciune» («Уклін», 1964) присвятив Т. Шевченкові. Окремі твори Д. українською мовою пере­клали А. Малишко, С. Олійник, М. Нагнибіда, І. Гончаренко, Б. Степанюк, А. Мʼястківський та ін.

Завантажити статтю