Дачинський Станіслав-Леопольд
ДАЧИ́НСЬКИЙ Станіслав-Леопольд (Daczyński Stanisław Leopold; 04. 02. 1856, с. Вішнич, нині Польща — після 1928, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.) — польський живописець, кераміст, мистецтвознавець і громадський діяч. Навч. у Краків. школі красних мистецтв (1873–78, викл. В. Лущкевич; 1881–84, кл. Я. Матейка). Від 1885 — у Коломиї. Від 1888 — викладач рисунку у Коломий. школі керам. промислу, де за його ескізами виготовляли кахлі, вази, предмети домаш. вжитку. Малював картини на істор., реліг., побут. тематику, краєвиди, портрети, займався монум. розписами, ужитк. мистецтвом. Для Край. виставки у Львові 1894 реставрував кращі вироби керам. школи, розробив ескізи декор. ваз, орнаментів та фігур для оздоблення фасадів будинків, зокрема Нар. дому у Коломиї. 1900 подав на Всесвітню виставку у Парижі дві золочені вази та ін. керам. вироби, за що гончарна школа отримала срібну медаль. Значну частину творів Д. присвяч. укр., особливо гуцул. тематиці, природі Покуття. У його портретах вражає експресія нерухомих фігур, неповторна індивідуальність людей. Автор проекту пам’ятника Жертвам Косачева на військ. цвинтарі у Коломиї (1922, залізобетон). Брав участь у худож. виставках у Львові (1883–1921), Коломиї (1896–1904). Роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, МЕХП, Нац. музеях у Львові та Кракові.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Повернення козаків із походу» (1883), «Українські пісні», «Татарський полон» (обидва — 1884), «С. Дембіцький» (1886), «Ярмарок у Коломиї» (1894), «Богоматір», «Біля переправи» (обидва — 1896), «Гуцул із Пістиня» (1908), «Полювання на Покутті» (1902), «Гірський краєвид» (1905), «Гуцул і гуцулки» (1911), «Гуцульщина» (1922), «Обличчя Христа» (1928); монум. живопис у Коломиї — розписи у церкві св. Михаїла (1888), стінопис в ощадкасі (1896; співавт. обох — В. Крицінський), стінопис в інтер’єрі Нар. дому, театр. завіса у залі товариства «Сокіл» (співавт. Ю. Гавель; обидва — 1901).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
