Дашенко Василь Павлович

ДАШЕ́НКО Василь Павлович (18(31). 12. 1916, містечко Кагарлик, нині місто Київ. обл. – 02. 01. 1985, Київ, похов. у рідному місті) – актор, педагог. Народний артист УРСР (1970). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1941; викл. Г. Полежаєв). Працював на Київ. кіностудії худож. фільмів (1942–45), у Київ. театрі мініатюр (1945–46), Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1946–85). Актор. гра Д. відзначалася стриманістю, точністю вибору худож. засобів, глибоким проникненням у психологію персонажа. Викладав у театр. студії при Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка, Київ. інституті театр. мистецтва. Іменем Д. названо одну з вулиць та школу в Кагарлику.

Ролі: Назар Стодоля (однойм. п’єса Т. Шевченка), Микола («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Цар Ономай («Кассандра» Лесі Українки), Задніпровський («Правда і кривда» за М. Стельмахом), Дункан («Макбет» В. Шекспіра); у кіно – Мельников («Винищувачі», 1939, реж. Е. Пенцлін), Іван («Роки молодії», 1942, реж. Г. Грічер-Черіковер), Грицько («В степах України», 1952, реж. Т. Левчук), Демид («Суєта», 1956, реж. М. Афанасьєва), Іван Бондар («Дмитро Горицвіт», 1961, реж. М. Макаренко), Венеціанов («Сон», 1964, реж. В. Денисенко; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Ю. Д. Шлапак

Основні ролі

Назар Стодоля (однойм. п’єса Т. Шевченка), Микола («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Цар Ономай («Кассандра» Лесі Українки), Задніпровський («Правда і кривда» за М. Стельмахом), Дункан («Макбет» В. Шекспіра); у кіно – Мельников («Винищувачі», 1939, реж. Е. Пенцлін), Іван («Роки молодії», 1942, реж. Г. Грічер-Черіковер), Грицько («В степах України», 1952, реж. Т. Левчук), Демид («Суєта», 1956, реж. М. Афанасьєва), Іван Бондар («Дмитро Горицвіт», 1961, реж. М. Макаренко), Венеціанов («Сон», 1964, реж. В. Денисенко; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

завантажити статтю