Дашинський Ігнацій

ДАШИ́НСЬКИЙ Ігнацій (Daszyński Ignacy; 26. 10. 1866, м. Збараж, нині Терноп. обл. — 31. 10. 1936, м. Бистра, Польща) — польський громадсько-політичний діяч. Навч. на природн. відділ. Яґеллон. університету (Краків), з якого виключений за участь у студент. виступах. Виїхав до Парижа, згодом — до Цюриха, де познайомився з представниками польс. соціаліст. еміграції. 1890 після відзначення 1-го травня у Львові (4 тис. осіб) став співзасн. легал. Галиц. робітн. партії. На першому з’їзді у львів. ратуші 1892 вона перейменована на Соціал-демократ. партію Галичини, 1893 — Соціал-демократ. партію Галичини і Сілезії (СДПГіС), що була автоном. секцією австр. соціал-демократії та об’єднувала не лише польс., але й укр. і євр. робітників. Деякий час співпрацював з І. Франком і М. Павликом — ред. львів. часопису «Народ», який пропагував соціаліст. ідеї. Підтримував ідею Польс. соціаліст. партії про необхідність відновлення незалеж. Польщі. На 5-му з’їзді СДПГіС у Львові 1897 виступив за створення не лише польс., а й укр. соціал-демократ. партії Галичини. Того ж року очолив Польс. соціал-демократ. партію Галичини і Сілезії. 1899 у виступі на 7-му з’їзді австр. соціал-демократії у м. Брно (нині Чехія) обстоював ідею нац.-територ. автономії поневолених народів, зокрема українців. Водночас у листах до керівництва Польс. соціаліст. партії критикував як нерев. її гасла федералізації Росії. Посол австр. парламенту (1897–1918). Під час 1-ї світової війни підтримав Ю. Пілсудського, який переконував поляків виступити проти цар. Росії. Брав участь у держ. відродженні Польщі: 7–17 листопада 1918 виконував обов’язки прем’єра Тимчас. уряду Польс. респ. у Любліні; в липні 1920 — січні 1921 — віце-прем’єра уряду. Обирався також віце-маршалом (1922–27) і маршалком (головою) сейму, військ. міністром (1928–30). Згодом перейшов до опозиції на знак незгоди з порушенням прибічниками диктатури Ю. Пілсудського демократ. засад. Голова Польс. соціаліст. партії (1921–28, 1931–34).

Завантажити статтю