Дашів

Визначення і загальна характеристика

ДА́ШІВ — селище міського типу Іл­лінецького ра­йону Він­ницької області. Центр селищ. ради. Знаходиться в долині р. Соб (притока Пд. Бугу), за 97 км від обл. центру, за 30 км від залізнич. ст. Оратів та за 14 км від залізнич. ст. Фронтівка. Має автобусне сполуче­н­ня з райцентром. Площа 10 км². Насел. 4240 осіб (2001, складає 91,0 % до 1989), пере­важно українці. Перші поселе­н­ня на тер. сучас. Д. існували ще за неоліту, про що свідчать археол. знахідки. У околицях зна­йдено також поселе­н­ня епохи бронзи кін. 2 тис. до н. е., ран­ньословʼян. та словʼян. 6–7 ст., городище 10–11 ст., збереглися скіф. кургани. Засн. на поч. 15 ст. 1448 згадується як власність, на­дана війту Станіславу королем Казимиром ІV Яґел­лончиком. Назва с-ща походить від тюрк. «даш» — камінь. За нар. пере­казами, під час монгол.-татар. навали його насел. міцно (як камінь) оборонялося, за ін. версією, на­зване так тому, що тут є значні поклади гранітів, які подекуди виходять на поверх­ню. У 16 ст. Д. належав ро- дині Короваїв-Седлицьких, від 1585 — князю Я. Збаразькому, згодом — князям Вишневецьким. У 1-й пол. 17 ст. був одним із ремісн. центрів на Поділ­лі, на 1629 тут мешкало понад 3,2 тис. осіб. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького — сотен. центр Вінн. полку. 1649 сотником Дашів. сотні став І. Федоренко. Побл. у червні 1648 від­булися оспівані в укр. нар. творчості бої козаків М. Кривоноса з польс. загонами Я. Вишневецького. За Андрусів. пере­мирʼям 1667 Д. — у складі Польщі; при­єд­наний до Брацлав. полку (з пере­рвами існував до 1712). У 1672–99 — у межах кордонів Осман. імперії. У 2-й пол. 18 ст. пере­ходить у володі­н­ня графів Плятерів, 1787 — Потоцьких, 1880 — Жевуських. Насел. також брало активну участь у пов­стан­ні С. Палія 1702–04, гайдамац. русі 18 ст. 1781 Д. від­відав польс. король С. Понятовський. За 2-м поділом Польщі 1793 ві­ді­йшов до Рос. імперії, від 1798 — містечко Липовец. пов. Київ. губ. 1831 дашів. маєток Ф. Потоцької став центром польс. пов­ста­н­ня. У травні того ж року рос. війська за 4 км на Сх. від Д. роз­громили пов­сталих під командува­н­ням полковника Колиски. Геогр. роз­ташува­н­ня Д. на кордоні Київ. і Поділ. губерній, на шляху з м-ка Липовець (нині місто Вінн. обл.) до м. Умань (нині Черкас. обл.), сприяло у 1-й пол. 19 ст. по­жвавлен­ню екон. життя, зокрема роз­витку торгівлі, зро­стан­ню населе­н­ня. 1845 тут діяли сукон­на та полотняна мануфактури, на яких працювало 70 вільнона­йманих робітників, каретна ф-ка, річний оборот якої складав 10 тис. рублів, винокур., лісопил. і черепич. заводи, водяний млин. На 1859 вже мешкало 4769 осіб. 1872 на околиці Д. швейцарець Ф. Енні збудував цукроварню, 1881 запрацював камʼяний крупчатовальцьовий млин, який орендував австрієць Г. Лангер. Від 1886 — центр волості. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. У жовтні 1919 побл. м-ка від­булася битва 8-ї і 14-ї бригад УГА та частин Армії УНР з Добровол. армією А. Денікіна. За новим адм. поділом 1923 Д. поділили на 3 села: Новий Дашів, Старий Дашів, які згодом були обʼ­єд­нані у с. Дашів, та Польове. Новий Дашів став райцентром (Дашів. р-н існував 1923–31 та 1935–59) Гайсин. округу. 1924 у райцентрі, Старому Дашеві і Польовому налічувалось 8 тис. мешканців, 1617 госп-в, в користуван­ні яких було 5426 дес. землі. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 25 липня 1941 до 13 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло під­пі­л­ля. Від 1956 — смт. Новодашів., Стародашів. і Полів. сільс. ради обʼ­єд­нали в Дашів. селищну раду. В околицях Д. — поклади граніту та ін. буд. матеріалів. Гол. під­приємства: ЗАТ «Дашівчанка» (швейні вироби), ВАТ «Дашів. ремонт.-мех. завод» (обладна­н­ня для хлібопекар. промисловості, зап­частини для с.-г. техніки), комбікорм. завод, рибцех. У с-щі — 3 заг.-осв. школи, школа-інтернат для ро­зумово від­сталих дітей, 2 дитсадки; Будинок культури, кінотеатр, б-ка, муз. школа, музей партизан. слави. Реліг. громади: УПЦ МП, християн віри євангельської. У ві­дан­ні лісгоспзагу пере­буває заг.-держ. значе­н­ня Дашівський заказник. Памʼятки архітектури: Свято-Михайлів. церква (1764), колиш. маєток графа Потоцького (18 ст., нині школа-інтернат). Серед видат. уродженців — агроном-плодоовочівник, д-р с.-г. н. А. Красноштан, інж.-будівельник, дир. проект. ін­ституту «Київ. промбуд­проект» В. Лимаренко, інж.-механік, кон­структор С. Магдаченко, письмен­ник, публіцист, військ. та політ. діяч ОУН–УПА Й. Позичанюк. Встановлено мемор. комплекс воїнам-визволителям і односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни та воєн. дій 1918–20.

Літ.: Похилевич Л. И. Сказания о населен­ных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005.

О. М. Сметанюк, С. В. Титаренко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю