Крвавич Адам Петрович
КРВА́ВИЧ Адам Петрович (31. 07. 1938, с. Княжпіль, нині Старосамбірського району Львівської обл. — 2021, Київ) — графік, живописець. Брат Д. Крвавича, чоловік Л. Голоти. Член НСХУ (1977). Закінчив Київський художній інститут (1967; викладачі І. Касіян, В. Чебаник). Відтоді працював у Києві: художником комбінату «Укрторгреклама»; від 1970 — художній редактор експериментальної редакції при видавництві «Дніпро»; 1974–91 — художником творчо-виробничого комбінату «Художник»; 1994–2011 — старший викладач кафедри графіки Видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Автор статей «Літографія у розвитку мистецтва» // «Друкарство», 2004, № 4; «Деякі проблеми проектування видань навчальної літератури» // там само, 2006, № 5; «Шукати дорогу до себе» // «Україна. Наука і культура», 2004, випуск 32; «Техніка літографії» // «Країна знань», 2005, № 10; навчального посібника «Техніка літографії» (Київ, 2010). Основні галузі — станкова і книжкова графіка, живопис. Учасник міських, всеукраїнських мистецьких виставок від 1968. Персональні — у Києві (1983, 1999, 2003). Його твори вражають точністю, композиційною та аранжувальною доцільністю, сконденсованістю художньої ідеї. Окремі роботи зберігаються у НХМ (Київ), Національному музеї у Львові.
Додаткові відомості
- Основні твори
- іл. — до повісті «Повій, вітре» І. Пільгука, романів «Григорій Сковорода» В. Шевчука (обидва — 1968) та «Забіліли сніги» М. Сиротюка (1969), зб. «Золоті меди» М. Рильського (1974), «Кобзар» Т. Шевченка (1975), «Твори» Л. Боровиковського (1981), «Твори» Ю. Федьковича (1982, т. 1–2; усі — Київ); ліногравюри — «Гуцулка» (1968), «Казка про Кирила Кожум’яку» (1970), «Г. Сковорода» (1973), «Ремонт дороги» (1975), «Пилип та Ярина» (1991); серія «Євангелісти» (2002); літографії — «С. Крушельницька», «А. Петрицький», «І. Франко», «М. Заньковецька» (обидва — 1982), «Т. Шевченко» (1985); цикл «Народні герої України» (1986); цикли — «Українські народні думи» (1982), до драм «Украдене щастя» І. Франка (1988), «Лісова пісня» Лесі Українки (1995); акварел. поліптих — «Лісова пісня» (1994); живопис — «Різдвяний вертеп», «Емігранти» (обидва — 1998), «Спалена ікона» (2002), «Жива вода», «Літній день» (обидва — 2010).


