Дворічна

ДВОРІ́ЧНА  — селище міського типу Харківської області, райцентр. Центр селищ. ради, якій підпорядк. с. Западне. Знаходиться на р. Оскіл (притока Сівер. Дінця), за 162 км від обл. центру та за 3 км від залізнич. ст. Дворічна. У межах с-ща в Оскіл впадає р. Нижня Дворічна. Площа 4,6 км². Насел. 4489 осіб (2001, складає 33,4 % до 1989), переважно українці. Засн. бл. 1660. Виникнення пов’язане з масовим переселенням укр. люду у 1660–70-х рр. із Правобережжя на Слобожанщину. На поч. існування Д. виконувала роль прикордон. сторожового посту спочатку на тер. Харків., згодом — Ізюм. полку. До кін. 17 ст. зазнавала числен. татар. набігів. На 1712 тут мешкало 260 осіб, на 1750 — 1224 особи, на 1790 — 2905 осіб, на 1850 — 3862 особи, на 1916 — 3842 особи. Дворічани здебільшого займалися хліборобством, тваринництвом, бджільництвом, рибальством; розвивалися також винокуріння, виробництво дьогтю, селітроваріння, виготовлення предметів госп. і побут. призначення: возів, коліс, саней, меблів. 1782 у селі була відкрита церк.-парафіял. школа, 1835 — однокласне училище (від 1890 — двокласне). Дворічанці зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 24 червня 1942 до 2 лютого 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти закатували та розстріляли бл. 200 мирних жителів. Від 1960 — смт. У Д. — 1 заг.-осв. школа та дитсадок, ліцей-інтернат; центр. рай. лікарня; муз. школа, Будинок культури, рай. б-ка, Дворічанський краєзнавчий музей; ДЮСШ; є готель, відділ. 3-х банків. Виходить г. «Дворічанський край». Реліг. громади: УПЦ МП, християн віри євангельської. У Д. народилися літературознавець, д-р філол. н. Л. Голомб, літературознавець, бібліограф О. та історик економіки М. (брати) Плеваки, архітектор П. Ричков, Герой Радянського Союзу В. Лялін; працював завідувач відділу культури райвиконкому драматург М. Печеніжський. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.

Завантажити статтю