Де Роберті Євген Валентинович
ДЕ РОБЕ́РТІ Євген Валентинович (Де Роберти де ла Серда де Кастро де Кабреро фон дер Танн; 13(25). 12. 1843, с. Козацьке Балт. пов. Поділ. губ., нині Балт. р-ну Одес. обл. — 24. 04(07. 05), за ін. даними — 25. 04(08. 05). 1915, маєток Валентинівка у Старц. пов. Твер. губ., Росія) — російський соціолог і філософ. Закін. Олександрів. ліцей (1862), згодом навч. у Моск., Гайдельбер., Йенському університетах (1862–64). За політ. переконанням — ліберал, чл. партії кадетів. Зазнав переслідувань з боку влади, багато років перебував на еміграції у зх.-європ. країнах. Працював у ж. «Revue de la philosophie positive» (від 1868). 1880 у Росії, а 1881 — у Франції видав кн. «Социология», основу якої склали статті, опубл. у періодиці 1876–78. Член Париз. соціол. товариства (1872–74) та Міжнар. інституту соціології (від 1903 — віце-президент). 1894–1907 — проф. Нового університету в Брюсселі, водночас 1901–03 — один із засн. і проф. Рос. вищої школи сусп. наук у Парижі; від 1908 — професор кафедри соціології Психоневрол. інституту в С.-Петербурзі. Власні погляди визначив як «гіперпозитивізм» чи «неопозитивізм». Об’єкт соціології уявляв як «соціальний психізм», відмін. від індивід. психізму, що постає із вітальних процесів. Соціологію розглядав також і в якості теорії пізнання, призначення якої замінити традиц. філос. гносеологію. Під кінець життя, частково під впливом В. Оствальда, трактував соц. життя як одну з форм універс. енергії.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Политико-экономические этю-ды. С.-Петербург, 1869; Sociologie de l’action. Paris, 1908; Новая постановка основных вопросов социологии. Москва, 1909; Социология, ее предмет и современное состояние // Новые идеи в социологии. С.-Петербург, 1913. Сб. 1 (співавтор).
Рекомендована література
- B. Verrier. Le positivisme russe et la fondation de la sociologie. Paris, 1934;
- Кукушкина Е. И. Русская социология ХІХ — начала ХХ в. Москва, 1993;
- Голосенко И. А. Е. Де Роберти // СОЦИС. 2001. № 2.
Завантажити статтю
