Дефлімпійський рух

ДЕФЛІМПІ́ЙСЬКИЙ РУХ (від англ. deaf — глухий і олімпійський рух) — змага­н­ня спортс­менів-інвалідів з поруше­н­ням мовлен­нєво-слухового апарату. Згідно з даними ООН, станом на 2000 кількість людей з поруше­н­нями органів слуху у світі становила бл. 42 млн, зокрема в Україні 2,5 млн. Такі вади су­проводжуються зменше­н­ням рухової активності. Уперше на цю про­блему звернули увагу в Європі. Так, 1888 у Берліні засновано перший спортивний клуб для глухих. 1924 у Парижі за участі пред­ставників Бельгії, Великої Британії, Нідерландів, Польщі, Франції, Чехо-Словач­чини, Угорщини, Італії та Румунії від­булися перші Всесвітні «Тихі ігри» (від 1967 — Всесвітні ігри глухих, від 2001 — Дефлімпійські ігри; проводять щочотири роки), до про­грами яких уналежнено легку атлетику, велоспорт, футбол, стрільбу та плава­н­ня. Того ж року засновано Між­народний спортивний комітет глухих (від 2003 — Між­народний дефлімпійський комітет, що обʼ­єд­нує бл. 80-ти національних федерацій). 1949 у м-ку Зеефельд (Австрія) проведено перші Всесвітні зимові ігри серед спортс­менів з дефектами слуху за участі 33 спортс­менів з 5-ти країн Європи. (Див. Табл.).

В Україні початок спортивного руху серед глухих повʼязаний із заснува­н­ням у 1920–30-х рр. обʼ­єд­нань глухих гімнастів, легко­атлетів, футболістів, які організовували товариські зу­стрічі. Збірна команда СРСР уперше ви­ступила на Всесвітніх іграх глухих 1957, у складі якої, зокрема, українські легко­атлети А. Симоненко, Ф. Антонова та М. Здот здобули 6 золотих і 1 бронз. медалі. Неодноразовими чемпіонами та призерами Всесвітніх ігор глухих ставали також легко­атлети О. Глодіна та О. Белінський, борці В. Рухлядєв і В. Панін, волейболістки Т. Кука та Н. Ніколаєва, плавець А. Гаваза. 1972 при Українському товаристві глухих створено Українську спортивну федерацію глухих. 1992 засновано Спортивну федерацію глухих України, що нині обʼ­єд­нує 25 регіональних осередків (1650 спортс­менів). Дефлімпійський рух в Україні роз­вивається у межах створеного того ж року Управлі­н­ня фізичної культури і спорту інвалідів при Національному комітеті спорту інвалідів України. Під­готовку спортс­менів проводять на базі Українськог оцентру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» (від 1993), який обʼ­єд­нує 27 регіональних центрів, 123 фізкультурно-спортивні клуби та 27 ДЮСШ інвалідів. Від 2005 основні тренува­н­ня дефлімпійської збірної команди здійснюють у Національному центрі паралімпійської та дефлімпійської під­готовки й реабілітації інвалідів «Україна» (м. Євпаторія АР Крим).

1993 спортс­мени національної збірної команди України на 17-х Всесвітніх літніх іграх глухих у Софії завоювали 8 нагород (2 золоті, 4 срібні та 2 бронз.); на 18-х (Копенгаґен, 1997) — 20 (5 золотих, 10 сріб. та 5 бронз.); на 19-х (Рим, 2001) — 34 (по 12 золотих і сріб. та 10 бронз.; крім того, на обох встановили 4 світові рекорди).

На 20-х Дефлімпійських іграх (Мельбурн, 2005) національна збірна команда України у складі 94-х спортс­менів посіла 1-е місце в командному заліку, здобувши 51 медаль (20 золотих, 17 сріб. і 14 бронз.); серед призерів — легко­атлети І. Зверинська (3 золоті медалі — з бігу на ди­станціях 400 м, 400 м з барʼєрами та в естафеті 4 х 100 м; 2 срібні — на ди­станції 200 м та в естафеті 4 × 400 м), О. Білокінь (2 золоті — у штовхан­ні ядра та метан­ні диска), плавці Г. Литвиненко (3 золоті), А. Зургалідзе (4 срібні і 2 бронз.).

На Всесвітніх зимових іграх глухих національна збірна команда дебютувала 1999 (Давос) у складі 7-ми спортс­менів, але першу нагороду вибороли на на­ступних, 15-х зимових Дефлімпійських іграх (Саундсвілл): українські лижники В. Береговий, С. Куриляк та І. Пишняк зайняли 2-е м. в естафеті 3 × 10 км.

На 16-х зимових Дефлімпійських іграх (Солт-Лейк-Сіті, 2007) українська національна збірна команда так само, як і на попередніх іграх, ви­ступила лише в лижних гонках, здобувши 7 медалей, з них А. Андріїшин — 2 срібні на ди­станції 20 км і командній спринтерській гонці та бронзові у спринтерській гонці на ди­станції 1,3 км; І. Пишняк — срібну в естафеті 3 × 10 км; В. Пишняк — 2 срібні в естафеті 3 × 10 км та в командній спринтерській гонці; С. Куриляк — срібну в естафеті 3 × 10 км; М. Кулеш — 2 бронзові на ди­станціях 15 км та 20 км і срібну у командній спринтерській гонці.

Завантажити статтю