ДЖАВАХА́ДЗЕ Вахтанґ Романозович ( 29. 07. 1932, м. Кутаїсі, Грузія) — грузинський поет і пере­кладач. Закін. Тбіліс. університет (1956). Осн. зб.: («Улюблені вітри», 1959), («Вулиці після дощу», 1963), («Тисяча сонць», 1968), («Пів­день», 1970), («Сьома», 1974), («Березень, квітень, травень», 1977), («Журавлиний трикутник», 1978), («І так далі», 1983), («Я скажу тобі», 1989). Поезія Дж. оригін. за формою, із сильним іронічно-пародій. струменем. Автор худож.-публіцист. книги про Г. Табідзе («Не­зна­йомий», 1988). У пере­кладі Дж. ви­йшла зб. віршів літ-р народів СРСР («Лірична мозаїка», 1981). Пере­клав окремі поезії Лесі Українки («Земля! земля!», «Хто не жив посеред бурі»), В. Сосюри («Любіть Україну»), В. Чумака («Я порву ті вінки»), С. Олійника («Лист малої Оксани до тьоті поетеси»), В. Блакитного, М. Терещенка, П. Усенка, Л. Первомайського, В. Швеця, Я. Шпорти, Г. Бойка та ін. Деякі вірші Д. пере­клав П. Воронько.