Джаліль Муса

ДЖАЛІ́ЛЬ Муса (Җәлил Myca; справж. — Залілов Муса Мустафович; Җәлилев Муса Мостафа улы; 02(15). 02. 1906, с. Мустафіно, нині Оренбур. обл., РФ — 25. 08. 1944, Берлін) — татарський поет. Учасник 2-ї світової війни. Герой Радянського Союзу (1956, посмертно). Закін. Моск. університет (1931). Працював у комсомол. пресі, від 1935 очолював літ. від­діл Татар. опер. студії при Моск. консерваторії. Брав участь у заснуван­ні Татар. театру опери та балету (від 1953 — ім. Дж.). 1939–41 очолював СП Татар­стану. Під час війни працював кореспондентом, у червні 1942 тяжко поранений, потрапив у полон. За організацію в таборі військовополонених під­піл. групи пере­ведений до Моабіт. вʼязниці у Берліні, засудж. до смерт. кари. Перед стратою залишив промовистий запис: «Прошу пере­дати привіт О. Фадєєву і П. Тичині, моїм рідним». Дж. — автор зб. «Барабыз» («Ми йдемо», 1925), «Орденлы мил­лионлар» («Орденоносні міль­йони», 1934), поем «Джин» («Джин», 1939), «Хат ташучы» («Листоноша», 1940) та ін., лібрето до опер Н. Жиганова «Ильдар» («Ільдар», 1941) та «Алтын чəч» («Золотоволоса», 1941; Сталін. премія, 1948). Прометеїв. мотиви, віра в пере­могу, у вищість і незнищен­ність люд. духу пронизують його фронт. вірші «Госпитальдəн» («Зі шпиталю», 1941), «Атака алдын­нен» («Перед атакою», 1942), зб. «Письма из окопа» (1944). За цикл поезій «Моабит дəфтəрлəре» («Моабітський зошит», 1953), написаних у концтаборі та вʼязниці, Дж. посмертно удостоєно 1957 Ленін. премії; 1968 знято однойм. фільм (реж. Л. Квініхідзе, «Ленфільм»). Дж. неодноразово від­відував Україну. 1939 брав участь у ювіл. урочистостях до 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка в Києві та Каневі, на могилі поета читав татар. мовою «Заповіт». Організував шевченків. дні в Татар­стані; у ст. «Учиться у Шевченко» (г. «Красная Татария», 1939, 9 березня) звернувся до татар. письмен­ників із закликом «створити такі ж великі твори…». За ред. Дж. ви­дано татар. мовою «Кобзар» Т. Шевченка (1939), де в пере­кладі Дж. на­друковано, зокрема, поеми «Наймичка», «Якби тобі довелося», вірш «Не завидуй багатому». Також Дж. високо цінував поет. талант П. Тичини, котрий присвятив його творчості кілька статей і вірш «Муса Джаліль у Києві» (1939; опубл. вперше у «ЛУ» від 15 лютого 1966). Укр. мовою окремі твори Дж. пере­клали П. Тичина, Б. Степанюк, О. Новицький, Ф. Гарін, М. Петренко, М. Він­грановський, В. Забаштанський, Л. Горлач, Ю. Сердюк, П. Скунць, Р. Лубківський, Д. Чередниченко, В. Мор­дань, В. Женченко, В. Заєць, М. Удовиченко та ін. Йому присвятили вірші М. Тарновський, Д. Павличко, С. Тельнюк, І. Гущак, Ф. Гарін, О. Шарварок, Н. Нікуліна, М. Яременко, М. Романченко та ін. Ю. Мейтус написав низку романсів на слова Дж. («Щастя», «Червона ромашка», «Пісня дівчини» та ін.). 1983 у м. Казань (Татар­стан, РФ) від­крито Музей-квартиру Дж. Одну з вулиць у Києві на­звано імʼям Дж. 2006 Всеукр. татар. культур. центр «Туган тел» заснував премію ім. Дж. Усі за­значені книги Дж. ви­дано в Казані.

Завантажити статтю