Джаліль Муса

ДЖАЛІ́ЛЬ Муса (Җәлил Myca; справж. — Залілов Муса Мустафович; Җәлилев Муса Мостафа улы; 02(15). 02. 1906, с. Мустафіно, нині Оренбур. обл., РФ — 25. 08. 1944, Берлін) — татарський поет. Учасник 2-ї світової війни. Герой Радянського Союзу (1956, посмертно). Закін. Моск. університет (1931). Працював у комсомол. пресі, від 1935 очолював літ. відділ Татар. опер. студії при Моск. консерваторії. Брав участь у заснуванні Татар. театру опери та балету (від 1953 — ім. Дж.). 1939–41 очолював СП Татарстану. Під час війни працював кореспондентом, у червні 1942 тяжко поранений, потрапив у полон. За організацію в таборі військовополонених підпіл. групи переведений до Моабіт. в’язниці у Берліні, засудж. до смерт. кари. Перед стратою залишив промовистий запис: «Прошу передати привіт О. Фадєєву і П. Тичині, моїм рідним». Дж. — автор зб. «Барабыз» («Ми йдемо», 1925), «Орденлы миллионлар» («Орденоносні мільйони», 1934), поем «Джин» («Джин», 1939), «Хат ташучы» («Листоноша», 1940) та ін., лібрето до опер Н. Жиганова «Ильдар» («Ільдар», 1941) та «Алтын чəч» («Золотоволоса», 1941; Сталін. премія, 1948). Прометеїв. мотиви, віра в перемогу, у вищість і незнищенність люд. духу пронизують його фронт. вірші «Госпитальдəн» («Зі шпиталю», 1941), «Атака алдыннен» («Перед атакою», 1942), зб. «Письма из окопа» (1944). За цикл поезій «Моабит дəфтəрлəре» («Моабітський зошит», 1953), написаних у концтаборі та в’язниці, Дж. посмертно удостоєно 1957 Ленін. премії; 1968 знято однойм. фільм (реж. Л. Квініхідзе, «Ленфільм»). Дж. неодноразово відвідував Україну. 1939 брав участь у ювіл. урочистостях до 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка в Києві та Каневі, на могилі поета читав татар. мовою «Заповіт». Організував шевченків. дні в Татарстані; у ст. «Учиться у Шевченко» (г. «Красная Татария», 1939, 9 березня) звернувся до татар. письменників із закликом «створити такі ж великі твори…». За ред. Дж. видано татар. мовою «Кобзар» Т. Шевченка (1939), де в перекладі Дж. надруковано, зокрема, поеми «Наймичка», «Якби тобі довелося», вірш «Не завидуй багатому». Також Дж. високо цінував поет. талант П. Тичини, котрий присвятив його творчості кілька статей і вірш «Муса Джаліль у Києві» (1939; опубл. вперше у «ЛУ» від 15 лютого 1966). Укр. мовою окремі твори Дж. переклали П. Тичина, Б. Степанюк, О. Новицький, Ф. Гарін, М. Петренко, М. Вінграновський, В. Забаштанський, Л. Горлач, Ю. Сердюк, П. Скунць, Р. Лубківський, Д. Чередниченко, В. Мордань, В. Женченко, В. Заєць, М. Удовиченко та ін. Йому присвятили вірші М. Тарновський, Д. Павличко, С. Тельнюк, І. Гущак, Ф. Гарін, О. Шарварок, Н. Нікуліна, М. Яременко, М. Романченко та ін. Ю. Мейтус написав низку романсів на слова Дж. («Щастя», «Червона ромашка», «Пісня дівчини» та ін.). 1983 у м. Казань (Татарстан, РФ) відкрито Музей-квартиру Дж. Одну з вулиць у Києві названо ім’ям Дж. 2006 Всеукр. татар. культур. центр «Туган тел» заснував премію ім. Дж. Усі зазначені книги Дж. видано в Казані.

Тв.: укр. перекл. — Чотири квітки. 1972; Мої пісні // З вогненних літ. 1975; Моабітський зошит. 1986 (усі — Київ).

Літ.: Джаліль А. Кілька слів про Мусу Джаліля // Вітчизна. 1957. № 7; Хоменко К. Җэлил сузлэренэ Украинча кэй (Пісні Джаліля в Україні) // Совет Татарстаны (Радянський Татарстан). 1959, 11 дек.; Його ж. Муса Жэлил Украинада (Муса Джаліль в Україні) // Там само. 1960, 22 июля; Лубківський Р. «Пелюстки червоної ромашки» // Жовтень. 1966. № 2; Ахметзянова Н. А., Камалова Р. С., Каримуллин А. Г. Муса Джалиль: Библиогр. указ. 1919–1973. Казань, 1976; Махмудов А. Образ поета-борця // РЛ. 1976. № 2; Мустафин Р. А. Муса Джалиль. Казань, 1986; Бикмухаметов Р. Муса Джалиль. Москва, 1989.

Б. В. Хоменко

Основні твори

укр. перекл. – Чотири квітки. 1972; Мої пісні // З вогненних літ. 1975; Моабітський зошит. 1986 (усі – Київ).