ДЖИ́ЛАС Мілован (Ђилас Милован; 12. 06. 1911, с. Під­бишче побл. м. Колашин, нині Чорногорія — 20. 04. 1995, Белґрад) — югославський громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Здобув ступ. д-ра права у Белґрад. університеті (1933). Того ж року заарешт. і увʼязн. на 3 р. за участь у студент. русі. Після зу­стрічі з Й. Тіто 1937 активно включився у діяльність КП Югославії, від 1938 — чл. ЦК, від 1940 — політбюро. Під час 2-ї світової війни був організатором і одним із кер. партизан. руху в Югославії. Після 1945 входив до вузького кола югослав. парт. і держ. кер-ва, відп. за ідеол. пита­н­ня. 1948 одним із перших під­тримав Й. Тіто у проти­стоян­ні з Й. Сталіним; очолював кампанію «чистки», спрямовану проти тих, хто не сприйняв різке ди­станціюва­н­ня від Москви. На поч. 50-х рр. за­ймав високі держ. та парт. посади, проте у квітні 1954 ви­йшов із КП, висловивши не­згоду з ген. лінією партії. 1956 опублікував ста­т­тю на під­тримку антирад. пов­ста­н­ня в Угорщині, яку викори­стали як формал. привід для арешту (увʼязн. до січня 1961, амніст. 1966). Після публікації його кн. «The New Class: An Analysis of the Communist System» («Новий клас: Аналіз комуністичної системи», Нью-Йорк, 1957; перекл. рукопису, нелегально вивезеного з Югославії) став ві­домий як найбільший опонент і гострий критик режиму Й. Тіто. У кн. «Conversations with Stalin» («Роз­мови зі Сталіним», Нью-Йорк, 1962) Дж. приділив значну увагу Україні та формам виявле­н­ня нац. самосві­домості українців у СРСР.