Джонуа Олексій Нестерович

ДЖОНУА́ Олексій Нестерович (Џьонуа Алықьса Несторҽиҧа; 07. 05. 1920, с. Члоу, нині АР Абхазія, Грузія — 27. 02. 1989, м. Сухумі, АР Абхазія) — абхазький письмен­ник, пере­кладач. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Сухум. пед. ін­ститут (1947). Працював гол. ред. літ. ж. «Алашара» («Світло», від 1956), був міні­стром освіти Абхазії, нач. Архів. упр. при РМ Абхаз. РСР. Автор зб. віршів «Ашыыжьтəи ашəахəақəа» («Ранкові промені», 1949), «Аҧсадгьыл ахьʒала» («Імʼям Батьківщини», 1953), «Аҭоуба» («Клятва», 1956), «Ашьха рҩаш» («Гірський потік», 1958), «Уаҵəтəи амш» («Для завтрашнього дня», 1967), «Ааҧынтəи ацəқəырҧақəа» («Прибій весни», 1984). За поему «Ашьеи абзиабареи» («Кров і любов», в однойм. зб., 1982) від­знач. Державною премією Абхаз. АРСР ім. Д. Ґуліа (1984). У травні 1942 під час боїв побл. Харкова був поранений, потрапив у полон. Утік, діяв у складі загону «За Батьківщину!» 2-ї Укр. партизан. бригади, що дис­локувався в Шабельнян. лісі на Він­нич­чині. Події тих років від­ображені у багатьох творах Дж., зокрема у вірші «Украинатəи ашəҭҽҵла» («Українське квітуче дерево», 1948; укр. перекл. С. Тельнюка), повісті «Апартизанцəа рхəышҭаараҿы» («Біля партизанського вогнища», 1961). Тоді ж Дж. по­зна­йомився з укр. літ-рою, згодом пере­клав вірші «Каменярі» І. Франка (1956), «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний!..») Т. Шевченка (1966), «На березі Дні­пра» П. Тичини (1972; усі опубл. у ж. «Алашара») та ін. 9 березня 1964 в Сухумі до 150-річчя від дня народж. Т. Шевченка ви­ступив із доповід­дю про життя та творчість поета. Брав участь у Тижні абхаз. літ-ри на Одещині 1972. Окремі твори Дж. українською мовою пере­клали також К. Журба, П. Ребро, Є. Іщенко, П. Сліпчук.