Дзанотті-Б’янко Умберто
ДЗАНО́ТТІ-Б’Я́НКО Умберто (Zanotti-Віаnсо Umberto; 22. 01. 1889, м. Ханья, Греція — 28. 08. 1963, Рим) — італійський археолог, громадсько-політичний діяч. Освіту здобув у м. Монкалієрі (Італія). Один з ініціаторів створення (1910) і кер. (від 1951) Нац. асоц. сприяння Пд. Італії; співзасн. (разом із П. Орсі) спілки «Велика Греція» (під її егідою зробив низку археол. відкриттів на Пд. Італії). 1941 заарешт. і на короткий час ув’язнений за антифашист. погляди. У 1944–49 — голова італ. Червоного Хреста. Обійнявши посаду сенатора (1952), вів активну парламент. роботу, спрямовану на захист і збереження істор. спадщини. У питаннях держ. будівництва дотримувався доктрини нац. усамостійнення Дж. Мадзіні. Під час 1-ї світової війни започаткував вид. серії книг «Giovine Europa» («Молода Європа») та ж. «La Voce dei Popoli» («Голос народів»), у яких розглядав становище бездерж. народів, приділяючи увагу й укр. питанню. На поч. 1920-х pp. був серед організаторів міжнар. акції порятунку від голоду насел. рос. Поволжя, Пд. України та Криму, зокрема 1922 на власні кошти зібрав продовольство, з яким виїхав в уражені лихом регіони, де займався влаштуванням кухонь для роздачі їжі, дит. притулків, санітар. пунктів. Дізнавшись по прибутті в Україну про катастроф. ситуацію з харчуванням, залучив фонди італ. організацій — Комітету допомоги рос. дітям, товариства Червоного Хреста, Нац. асоц. сприяння Пд. Італії. У ході поїздки координував дії щодо рееміграції італ. поселенців із Бердянська, Керчі та ін. охоплених голодом міст, матеріально допомагав діячам науки і культури Одеси, Харкова та ін. міст, які постраждали під час більшов. перевороту 1917 і воєн. дій 1918–20. Підтримавши ідею Ф. Нансена про потребу екон. відродження голодуючих р-нів, 1923 заснував побл. Балаклави с.-г. колонію, куди з Італії надійшли землеобробна техніка, посів. матеріал, обладнання для жител. Під час своєї місії вів щоденник (опубл. 1977 у Римі), який є одним із незаангажов. джерел для вивчення екон. і політ. становища УСРР у період голоду 1921–23 й містить статист. матеріали, записи бесід автора з рад. функціонерами, особисті спостереження подій, тексти ділових документів.
Рекомендована література
- Umberto Zanotti-Bianco (1889–1963). Roma, 1980;
- Варварцев М. М. У. Дзанотті-Б’янко: українські сторінки історії // Вісн. НАНУ. 1994. № 5;
- Тамборра А. Від Рима до Балаклави. Історія однієї місії // Там само.
Завантажити статтю
