ДЗИСЬ-ВОЙНАРО́ВСЬКИЙ Микола Лазарович (12. 03. 1944, м. Шепетівка Камʼянець-Поділ., нині Хмельн. обл. — 07. 12. 2019, м. Мукачево Закарп. обл.) — графік і дизайнер. Член НСХУ (1987). Лауреат обл. премії у галузі образотвор. мистецтва ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2001, 2016). Закін. Ужгород. училище приклад. мистецтва (1963; викл. І. Гарапко, Е. Медвецька-Лутак, В. Свида), Ленінгр. вище худож.-пром. училище (нині С.-Петербург, 1971; викл. В. Ватенін, М. Шепилевський). Працював викл. ПТУ (1963–65); художником Закарп. реклам. комбінату (1971–75); у Ленін­граді (1975–77); художником вищої кваліфікації Закарп. вироб.-худож. комбінату (1977–90); викл. між­шкіл. навч.-вироб. комбінату (1985–92), заст. дир. і викл. Мукачів. спеціалізов. худож. школи-інтернату (1992–99); одночасно 1989–92 — у Худож. фонді. Від 1962 — учасник обл., респ., всесоюз. та зарубіж. мистецьких ви­ставок. Персон. — у Мукачевому (1981, 1995, 2001), Ужгороді (1987, 2001, 2004), Дебрецені (Угорщина, 1995). Для творчості Дз.-В. характерні лаконічність, без­посередність, пере­конливість і природність. Стиль митця ненавʼязливий, спокійний, іноді — екс­пресивно-вибуховий. Осн. жанри — архіт. пейзаж, сюжетна композиція, порт­рет (вражає без­посередністю, духовністю й тонким психологізмом). Провід­ною у творчості є біблійна тематика. Улюблені графічні техніки — пастель, монотипія, малюнок вугі­л­лям, змішана. Створив монум.-декор. роботи в інтерʼєрах громад. споруд, пере­важно в техніках маркетрі та різьбле­н­ня на дереві в Мукачевому, Києві, С.-Петербурзі. Окремі роботи зберігаються у Музеї С.-Петербур. худож.-пром. академії, Закарп., Дебрецен. та Манчестер. (Велика Британія) ХМ.