Дзюбанюк Еля (Ельжбета)
Визначення і загальна характеристика
ДЗЮБАНЮ́К Еля (Ельжбета) (24. 09. 1881, Львів — 05. 02. 1944, Париж) — живописець. Член Спілки польс. художниць у Львові (від 1917). Відвідувала відкритий зал рисунків Львів. худож.-пром. школи (1899–1905), навч. у Мюнхені та Парижі (1906–10). Працювала у Львові, від 1918 — у Парижі. Малювала портрети, краєвиди, побут. композиції. У творчості зверталася до постімпресіонізму, користувалася широкими, енергійно покладеними кольор. площинами. Брала участь у мист. виставках у Львові (1911–18) та Салоні незалежних (Париж). Персон. — у Парижі (1945, посмертна).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Христос» (1911), «Автопортрет», «Л. Дрекслер», «В. Коженьовська», «Жінки в одязі рококо», «Подруги», «Вид старого міста», «Пейзаж із Ловрани», «Морський пейзаж» (усі — 1912), «Чоловічий портрет» (1913), «Етюд» (1914), «Арлесгейм» (1917).
Завантажити статтю
Людина 
