ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Дзюдо

ДЗЮДО́ (від япон. «дзю» – гнучкий, «до» – шлях) – вид єдиноборств. Для перемоги в стійці борець повинен виконати кидок суперника на татамі на спину, у положенні лежачи – больовий на руки чи на задуху прийоми або ж фіксоване утримання (30 сек.). Розвиток цього виду спорту починається зі школи «Кодокан» (від япон. «кодо» – проповідувати правду і «кан» – зустріч), яку заснував 1882 у Токіо Дзиґоро Кано. Серед численних прийомів видів боротьби дзю-дзюцу, карате, сумо, айкідо та ін. Дзиґоро Кано вибрав найефективніші, виключивши небезпечні для життя захвати й удари, розробив систему кидків і самострахування, склав правила змагань, надавши боротьбі спортивного характеру. 1889 відкрито першу школу дзюдо у Франції. 1934 організовано 1-й чемпіонат Європи (м. Дрезден, Німеччина). 1951 засновано Міжнародну федерацію дзюдо (Париж; станом на 1998 об’єднувала 175 національних федерацій). Спочатку змагалися без розподілу на вагові категорії. Перший чемпіонат світу відбувся у Токіо 1956 за участі 31 представника з 21 країни. 1964 дзюдо включено до програми 18-х Олімпійських ігор (Токіо), де змагалися у 3-х вагових категоріях (до 68 кг, до 80 кг, понад 80 кг) і абсолютній першості. Надалі вагові категорії періодично переглядалися і доповнювалися. У програмі 19-х Олімпійських ігор (Мехіко, 1968) змагань з цього виду єдиноборств не було, однак на наступних Іграх (Мюнхен, 1972) виступили понад 130 представників з понад 30 країн. Від 1975 проводять чемпіонати Європи, від 1980 – світу; 1992 у програмі Олімпійських ігор вперше з’явилися змагання з дзюдо й серед жінок. Понині світову першість у цьому виді спорту тримають японські борці.

В Україні дзюдо розвинулося від 1961 у зв’язку з ухвалою ЦР Спілки спортивних товариств і організацій СРСР готувати до 18-х Олімпійських ігор збірну команду з дзюдо на основі борців самбо. Старшим тренером призначено В. Андреєва. Уже 1962 збірна команда СРСР виступила на чемпіонаті Європи. Тренери з самбо Г. Коновець (Харків), А. Матюшенко (Одеса), І. Прищепа (Дніпропетровськ), Й. Ройтман (Львів) на чолі зі ст. тренером збірної команди України Я. Волощуком (Київ) зробили вагомий внесок у розвиток дзюдо в Україні. Серед членів збірної команди СРСР, перших чемпіонів Європи, – представники української школи дзюдо А. Бондаренко (Берлін, 1964; м. Остенде, Бельгія, 1969; вагова категорія до 80 кг), В. Саунін (м. Лозанна, Швейцарія, 1968; абсолютна першість), В. Хуспиш (Мадрид, 1965) та О. Шуклін (м. Вурбурґ, Нідерланди, 1972; обидва – у командних першостях). 1969 проведено 1-й (неофіційний) чемпіонат України з дзюдо. Тоді в Україні відбулися товариські зустрічі зі збірними командами Японії та Франції. Таким чином, українська школа дзюдо стала одним із опорних центрів підготовки до 20-х (Мюнхен, 1972) і 21-х (Монреаль, 1976) Олімпійських ігор, де призові місця посіли А. Новиков (3-є м., вагова категорія до 70 кг), В. Двойников (2-е м., до 80 кг) та С. Новиков (1-е м., понад 93 кг). 1973 засновано Федерацію дзюдо СРСР і в грудні того ж року в Києві організовано 1-й офіційний чемпіонат СРСР, серед призерів якого – українські спортсмени А. Новиков, В. Рухлядєв (до 93 кг; обидва – 1-е м.), С. Мельниченко (до 63 кг), В. Антонов (до 70 кг), О. Рисенков (до 93 кг), С. Новиков (понад 93 кг і в абсолют. першості; усі – 3-є м.). Чемпіонами Європи 1973 (Мадрид) і 1974 (Лондон) в особистому й команд. заліках стали С. Мельниченко та С. Новиков. Срібні нагороди чемпіонату світу 1975 (Відень) здобули В. Двойников (до 70 кг) та С. Новиков (понад 93 кг), вони ж – переможці чемпіонату Європи 1976, що відбувся у Києві. Після цих успіхів частину представників української школи дзюдо переведено до Москви, зокрема С. Новикова, В. Биченка, М. Жихарева, а тренування спортсменів зосереджено у центрах олімпійської підготовки. Остання перемога вихованців української школи дзюдо в складі збірної команди СРСР – чемпіон Європи 1989 (Гельсинкі) у командній першості В. Юданов (тренер – Я. Волощук).

Після створення національної Федерації дзюдо України (1991) перші успіхи на міжнародній арені належать юним вихованцям: 1-е м. на Європейських іграх кадетів 1993, 3-є м. на Всесвітніх іграх кадетів 1997, 1-е м. чемпіонату Європи 2001 серед юніорів у команд. першостях. Серед дорослих вдало на міжнародній арені першими виступили жінки: Т. Бєляєва стала бронзовий призеркою чемпіонату світу 1995 (Токіо) у ваговій категорії до 72 кг. Серед чоловіків – призери чемпіонатів Європи Р. Машуренко (3-ті м. 1995 та 2000 у вагових категоріях до 80 кг та до 90 кг відповідно), І. Чимчиурі (3-ті м. 1997 і 1998, до 73 кг), Р. Мірзалієв (2-е м. 1998, 3-є м. 2001, до 60 кг), Г. Білодід (1-і м. 2001 і 2003, до 73 кг), М. Настуєв (3-є м. 2002, до 66 кг), В. Греков (1-і м. 2002, 2003 і 2007, 3-є м. 2004, до 90 кг). Призери чемпіонатів Європи серед жінок – А. Матросова (3-ті м. 2000, 2002, 2004 і 2005, до 78 кг), М. Прокоф’єва (1-е м. 2004 і 3-є м. 2005, понад 78 кг) та М. Прищепа (3-ті м. 2006 і 2007, до 70 кг). На чемпіонатах світу срібний призерами стали М. Настуєв (Мюнхен, 2001) та В. Бубон (Каїр, 2005, до 100 кг), бронз. – Є. Сотников (Осака, 2003, понад 100 кг), Г. Білодід та Р. Гонтюк (до 81 кг; обидва – Каїр, 2005). На Олімпійських іграх бронз. нагороди вибороли Р. Машуренко (Сідней, 2000) та Р. Гонтюк (Пекін, 2008), срібну – Р. Гонтюк (Афіни, 2004). Крім того, національна збірна чоловіча команда України – бронзовий призер чемпіонату Європи 2003 (м. Брентфорд, Велика Британія). Від 1997 у Києві проводять міжнародні турніри категорії «А» Європейського союзу дзюдо – «Олімпійські надії» та «Тайфун на татамі» (засновник і організатор О. Нагибін). Основні центри дзюдо в Україні – Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Рівне.

Літ.: Матвєєв С. Ф., Волощук Я. І. Боротьба дзюдо. К., 1974; Матвеев С. Ф. Тренировка в дзюдо. К., 1983; Методика викладання дзюдо в закладах загальної середньої освіти. Київ – Чернівці, 2020.

Я. І. Волощук, О. Г. Нагибін

Рекомендована література

  1. Матвєєв С. Ф., Волощук Я. І. Боротьба дзюдо. К., 1974;Google Scholar
  2. Матвеев С. Ф. Тренировка в дзюдо. К., 1983;Google Scholar
  3. Методика викладання дзюдо в закладах загальної середньої освіти. Київ – Чернівці, 2020. Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Дзюдо / Я. І. Волощук, О. Г. Нагибін // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-24184. – Останнє поновлення : 5 лют. 2024.

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

7-й

Дата виходу друком тому:

2007

Дата останньої редакції статті:

2024-02-05

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Спорт

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

24184

Кількість переглядів цього року:

49

Схожі статті

Бадмінтон
Спорт  | Том 2 | 2003
С. О. Плахотнюк
Дартс
Спорт  | Том 7 | 2007
В. С. Муха
Дайвінґ
Спорт  | Том 7 | 2007
Л. А. Кудін

Нагору