Дибенко Павло Юхимович
ДИБЕ́НКО Павло Юхимович (16(28). 02. 1889, с. Людкове Новозибків. пов. Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ — 29. 07. 1938, Москва) — військовий і державний діяч СРСР. Командарм 2-го рангу (1935). Нагородж. 3-ма орденами Червоного Прапора (1921, 1923, 1931). Від 1911 служив на Балт. флоті. 1912 вступив до більшов. партії, неодноразово був заарешт. за рев. пропаганду. Від квітня 1917 — голова ЦК Балт. флоту. Один із військ. кер. більшов. перевороту 1917. Організатор масових убивств офіцерів Балт. флоту, розгону Установ. зборів і розстрілу мир. демонстрації на їх підтримку. У жовтні 1917 — березні 1918 — нарком мор. справ. 23 лютого 1918 командував загоном моряків, який був розбитий нечислен. нім. підрозділами побл. м. Нарва (згодом оголошено перемогою та Днем рад. армії), за що виключений з партії і направлений на підпіл. роботу в Україну. В листопаді 1918 — командир полку; в грудні 1918 — 1-ї бригади 3-ї Укр. рад. дивізії; на поч. 1919 — командувач групи військ Катеринослав. напрямку; навесні 1919 — командувач Крим. армії і нарком військ. і мор. справ новоствор. Крим. рад. респ.; 1920 — командир 2-ї кавалерій. дивізії. Керував багатьма карал. експедиціями, під час придушення Кронштадт. повстання 1921 — командир Зведеної стрілец. дивізії. 1922 поновлений у партії, екстерном закін. Військ. академію Генштабу. Відтоді — на команд. посадах у Червоній армії, зокрема у 1928–38 — командувач військами Середньоазіат., Приволз., Сибір. і Ленінгр. округів. Причетний до масових репресій в армії, брав участь у судовому процесі над групою військових на чолі з маршалом М. Тухачевським і командармами 1-го рангу І. Уборевичем та Й. Якіром (усі розстріляні в червні 1937). 26 лютого 1938 заарешт., 29 липня 1938 за звинуваченням в участі у антирад. троцькіст. військ.-фашист. змові засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956. Автор кн.: «В недрах царского флота» (1919), «Мятежники» (1923), «Октябрь на Балтике» (1934), «Из недр царского флота к Великому Октябрю» (1958), «Революционные балтийцы» (1959; усі — Москва).
Рекомендована література
- Нелаев А. Павел Дыбенко. Москва, 1965;
- Архипенко В. Павел Ефимович Дыбенко // Агитатор. 1989. № 4;
- Сувениров О. Ф. Трагедия РККА. 1937–1938. Москва, 1998.
Завантажити статтю
