Дивіденд

ДИВІДЕ́НД (від лат. dividendum — те, що потрібно розділити) — частина чистого прибутку акціонерного чи іншого господарського товариства (підприємства), розподілена між акціонерами (пайовиками). Може бути у формі грошей, акцій (паїв) або ін. майна. Д. нараховують і сплачують з періодичністю, встановленою рішенням вищого органу упр. товариства — зборів акціонерів-засн. (як правило, щорічно) — у визнач. розмірі. Можливість отримання Д. залежить від величини прибутку та відповід. рішення вищого органу упр. товариства. Нарахування і сплата Д. є правом, а не обов’язком підприємства, тому в окремих випадках їх нарахування не означає сплату, яка може бути відстрочена на узгоджений термін. Коло питань, пов’язаних із фіксацією розмірів, форм, особливостей нарахування та сплати Д., визначає дивідендна політика. Вона є частиною заг. екон. політики товариства, що полягає в оптимізації розподілу чистого прибутку між цілями його інвестування (капіталізації) та споживання (дивіденд. виплат). Дивідендна політика відображає прагнення максималізації ринк. вартості підприємства чи його акцій. Для АТ розмір Д., сплачуваного на одну акцію, визначає показник «Д. на акцію», розрахований шляхом ділення розподіл. прибутку, признач. для дивіденд. виплат, на кількість акцій, якими володіють акціонери у звіт. періоді. Показник «дивідендне покриття» дає змогу встановити, у скільки разів прибуток підприємства перевищує суму сплачених Д. Екс-дивідендну дату, що фіксує строк призупинення нарахування Д. перед проведенням річних зборів акціонерів, найчастіше встановлюють за 4 дні до реєстрац. дати перевірки списку наяв. акціонерів для нарахування і сплати Д. На акції, придбані після оголошення екс-дивіденд. дати, Д. за звіт. період господарювання не нараховують. Дивідендна рекламація можлива у випадку помилк. виплати Д., які після задоволення вимоги їх повернення перераховують дійс. адресату.

Завантажити статтю