ДИ́КИЙ Микола Олександрович (21. 06. 1930, с. Русин Яр, нині Костянтинів. р-ну Донец. обл.) — фахівець у галузі термодинаміки і поновлюваних джерел енергії. Доктор технічних наук (1971), професор (1971). Державна премія України в галузі науки і техніки (1995). Закін. Харків. авіац. ін­ститут (1955). Працював на Пд. турбін. заводі (Миколаїв, 1955–68); викладав у Микол. суднобуд. ін­ституті (1968–72); Київ. ін­ституті легкої промисловості (1972–74); від 1974 — професор кафедри теор. і пром. теплотехніки Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут»; водночас від 2001 — завідувач кафедри енергетики суден Київ. академії водного транс­порту. Ви­вчає про­блеми термодинаміки і тепломасоперенесе­н­ня у дис­перс. системах. Роз­робив високоефективну енергоощадну й екологічно без­печну газопаротурбін­ну технологію «Водолій».