Дикий Олексій Денисович

ДИ́КИЙ Олексій Денисович (12(24). 02. 1889, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ — 01. 10. 1955, Москва) — режисер, актор. Брат М. Дикової. Нар. арт. СРСР (1949). Проф. Сталін. премії (1946, 1947, 1949 — двічі, 1950). Державні нагороди СРСР. Сценічну діяльність розпочав в укр. трупі О. Суходольського в Харкові, звідки направл. на навч. до приват. театр. школи С. Халютіної у Москві (1909), продовжив навч. у театр. студії Моск. худож. театру ім. М. Горького (1910; викл. К. Станіславський, В. Немирович-Данченко). 1911–28 працював у 1-й студії цього театру (згодом МХАТ–2). У 1931 заснував студію у Москві, де здійснив постановку вистав «Інтермедії» за М. де Сервантесом (1928), «Леді Макбет Мценського повіту» за М. Лєсковим (1931). У 1932–36 керував Театром ВЦРПС, де поставив вистави «Матроси з Каттаро» Ф. Вольфа (1932), «Дівчата нашої країни» І. Микитенка (1933), «Глибока провінція» М. Свєтлова (1935). У 1944–52 працював у Малому театрі, 1952–55 — Моск. театрі ім. О. Пушкіна. 1929 брав участь у постановці першого рад. балету «Червоний мак» (реж.-консультант, автор лібрето; увів у балет матрос. танець «Яблучко»). Серед ін. робіт Д. — «Блоха» за М. Лєсковим (1925, МХАТ), «Людина з портфелем» О. Файка (1928, 1-а постановка; Моск. театр Революції), «Перша Кінна» В. Вишневського (1930, Ленінгр. нар. будинок, нині С.-Петербург), «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобиліна (1936, Малий театр), «Тіні» М. Салтикова-Щедріна (1953, Моск. театр ім. О. Пушкіна). Знімався у кіно. Автор спогадів «Незабутнє» // «Вінок спогадів про Заньковецьку», 1950, «З минулого» // «Марко Лукич Кропивницький: зб. статей, спогадів і матеріалів», 1955 (обидві — Київ), кн. «Повесть о театральной юности» (Москва, 1957).

Рекомендована література

1. Марголин С. Алексей Дикий // Театр и драматургия. 1935. № 5;
   Google Scholar Internet
2. Манглет Г., Солюс О. Алексей Дикий // Театр. жизнь. 1959. № 17–18.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю