Дикий Юрій Борисович

Визначення і загальна характеристика

ДИ́КИЙ Юрій Борисович (25. 04. 1946, Одеса) — піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Онук Ю. Рейдер. Доц. (1987). Лауреат конкурсу «Твої імена, Одесо!» (2002). Закін. Одес. консерваторію (1969; викл. Л. Ґінзбурґ), аспірантуру при Київ. консерваторії (1972; кл. Т. Кравченко). Від 1969 — в Одес. муз. академії: 1976–80 — декан фортепіан. ф-ту, 1980–84 — проректор з твор. роботи, від 1986 — доцент, від 1999 — професор кафедри спец. фортепіано. Засн. і голова Місії Д. Ой­страха і С. Ріхтера в Одесі; ген. дир. фестивалів «Ріхтерфест» (2002), «Ой­страх Асамблеї» (2003). За участі Д. записано компакт-диски з творами Ф. Шопена, Ф. Шуберта, О. Скрябіна; має фонд. записи на Укр. радіо і телебачен­ні. Автор про­грам на телебачен­ні та радіо, присвяч. про­блемам культури, по­статям муз. мистецтва (Е. Гілельс, К. Данькевич, Г. Нейгауз та ін.). Гастролював в Україні, РФ, Молдові, Франції, Німеч­чині, США, Канаді, Італії, Польщі.

Пр.: Інтер­претація клавірних творів Й. С. Баха // Пит. фортепіан. педагогіки та виконавства. К., 1981; Велі­н­ня часу // Музика. 1986. № 5; С. Рихтер — немецкий гений Одес­сы // Пас­саж. 2004. № 3; «Wаnderer» ХХ столі­т­тя // Музика. 2004. № 6.

Літ.: Галушко А. и М. Неистовый Юрий Дикий // Пас­саж. 2003. № 1.

К. І. Шамаєва

Завантажити статтю