ДИМИ́ТРОВА Блага Николова (Димитрова Блага Николова; 02. 01. 1922, м. Бяла Слатина, нині обл. Враца, Болгарія — 02. 05. 2003, Софія) — болгарська письмен­ниця. Закін. Софій. університет (1945). Працювала у ред. літ.-мист. журналів у Софії. Засн. Клубу гласності і демократії (1988), віце-президент Респ. Болгарія (1992–93). Голова Свобод. поет. товариства, спів­засн. Літ.-худож. кола «39-те» (1987). У більшості творів Д. порушила про­блему морал. від­повід­альності особи перед су­спільством і світом в істор. процесі. На пита­н­ня сучасності поетеса реагувала крізь призму інтим. пере­живань жінки. Серед її перших поет. зб. — «До утре» (1959), «Обратно време» (1965), «Мигове» (1968), «Как» (1974). Філософськи осмислювала про­блеми сучасності Д. і в ліризов. прозі — у романах «Пътуване към себе си» (1965), «Отклонение» (1967), «Лавина» (1971). У романах — подорож. щоден­никах «Страшният съд» (1968) і «Под­земно небо. Виетнамски дневникʼ72» (1972) звернулася до синтезу воєн. хроніки й жит­тєвої драми-сповіді, до теми війни та миру. У поемі «За­бранено море» (1976) і романі «Лице» (1981) гостре слово спрямоване проти тоталітаризму на захист гідності людини, гуманізму. Її поет. зб. «Пространс­тва» (1980), «Глас» (1985), «Лабиринт» (1987), «Нощен дневник» (1992) сповнені морал. стоїцизму та благородства; на захист заг.-люд. цін­ностей написана зб. «Времена» (2000). Пере­кладала з польс., франц., давньогрец. мов. Від­значена нагородою Пен-клубу Польщі (1984) за високохудож. перекл. поеми «Пан Тадеуш» А. Міцкевича. Окремі твори Д. українською мовою пере­клали Н. Забіла, Д. Білоус, І. Білик, М. Сингаївський, З. Іванов, В. Лучук.