ДИ́Н­НИК Андрій Леонті­йович (06. 03. 1920, с. Кобижча, нині Бобровицького р-ну Чернігівської обл. — 30. 03. 1987, м. Бровари Київської обл.) — поет. Член СПУ (1963). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1949). Працював кон­структором на заводі, у Київській дирекції радіозвʼязку та радіомовле­н­ня. Друкуватися почав у 1957. Автор збірок сатири і гумору «Під­слухана роз­мова» (1962), «Ридикюль і Торбина» (1965), «Всім по заслузі» (1970), «За що не люблять» (1974), «Не в тому напрямку» (1976), «Кропива» (1980), «Веселенькі були» (1983), «Складна ситуація» (1985) та ін. Багато віршів написав за мотивами народних усмішок. Писав для дітей — збірки «Проста арифметика» (1971), «Іскри з льоду» (1978). Усі за­значені книги ви­дано в Києві.