Диплом

ДИПЛО́М (франц. diplome, від грец. δίпλωμα — лист, документ, складений удвоє) — офіційний документ про закінче­н­ня вищого або середнього спеціального на­вчального закладу, про присудже­н­ня наукового ступеня; посвідче­н­ня, що надає юридичній або фізичній особі право на певну діяльність; нагорода за пере­могу або посвідче­н­ня про участь у конкурсах, змага­н­нях, ви­ставках тощо. В античну епоху Д. — документ, текст якого нанесено шляхом вдавлюва­н­ня го­строю паличкою на навос­кованих дощечках. У Давньому Римі Д. мав статус посвідки, його, зокрема, видавали від­ставним солдатам (містили ві­домості про місце служби та про правові засади на­да­н­ня ветеранам привілеїв). Д. називали також вірчі грамоти, ін­струкції послам, жалувальні грамоти, будь-які зафіксовані публічно-правові акти. Випускникам серед. спец. закладів (технікуми, коледжі, училища) та ВНЗів (ін­ститути, університети, академії) вручають Д. від­повід­но до їхнього кваліфікац. рівня (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра) і додаток, що містить пере­лік дисциплін із під­сумк. оцінками і заг. кількістю годин, пройдених практик з під­сумк. оцінками і затрач. часом, список під­сумк. держ. екзаменів з оцінками, назву випускної кваліфікац. роботи з оцінкою. Особам, які не закін. навч., але успішно склали проміжну атестацію (не менше, ніж за 2 р. навч.), може бути ви­даний Д. про неповну вищу профес. освіту. У роз­мов. мовлен­ні Д. називають дослідж. або проект, що виконують для одержа­н­ня посвідче­н­ня про закінче­н­ня вищого або серед. спец. навч. закладу. Осіб, які подали свої дипломні проекти до захисту і які пере­могли у конкурсах, ви­ставках та ін. змага­н­нях, називають дипломантами.