Директор

ДИРЕ́КТОР (франц. directeur, від лат. dirigo — спрямовую, керую) — начальник, керівник під­приємства, установи, організації або на­вчального закладу, якого обирає (при­значає) на цю посаду власник майна або уповноважений орган за наказом, трудовим договором, контрактом. Повноваже­н­ня Д. ви­знач. чин­ним труд. законодавством, статутом та ін. установ. документами під­приємства, установи чи організації. Він вирішує пита­н­ня діяльності, керує роботою апарату управлі­н­ня, затверджує штат. роз­клад, видає накази і роз­порядже­н­ня, що є обовʼязковими для викона­н­ня під­леглими працівниками, здійснює ін. дії у межах на­даних йому повноважень. При великих, багато­профіл. компаніях, фірмах, акціонер. товариствах на заг. зборах акціонерів обирають раду директорів, що здійснює на­гляд за роботою вищих адміністраторів. До її складу входять президент, зовн. Д. (особа, яка не входить до складу керів. органів товариства, лише від­ображає інтереси акціонерів) та внутр. Д. (одночасно є акціонером і працівником товариства). Рада при­значає дирекцію (керів. орган): ген. Д. (гол. кер., який здійснює поточне керівництво і від­повід­ає за діяльність юрид. субʼєкта, взаємодіє з держ. органами, підзвітний вищим органам управлі­н­ня юрид. субʼєкта: раді директорів, на­глядовій раді, заг. зі­бран­ню учасників або акціонерів) та його заст. — комерц., виконав., роз­поряд., з маркетингу та ін. Д., кер. окремих під­роз­ділів або напрямів діяльності. До 1923 функції виконав. органу навч. закладу належали пед. раді, нині — зав. навч. закладу, якого від 1934 називають Д. У навч. закладах Д. ви­ступає організатором навч.-вихов. і госп. діяльності; його при­значають зі складу кращих учителів (викл.) за умови наявності стажу пед. роботи не менше 3-х років. Серед його функцій — головува­н­ня на пед. радах; без­посереднє керівництво пед. колективом і метод. роботою; залуче­н­ня до навч. практики пере­дового досвіду; забезпече­н­ня внутр. контролю; здійсне­н­ня систем. аналізу діяльності.