Диспропорції

ДИСПРОПО́РЦІЇ — поруше­н­ня пропорцій у економіці загалом або в її окремих секторах. Мають від­творюв. характер, коли стосуються усього сусп. від­творе­н­ня або його фаз та екон. під­роз­ділів. Вони можуть також стосуватися окремих галузей, різних сторін і частин сусп. виробництва й носити регіон., місц. характер, виникати на окремих під­приємствах. Є результатом неправил. екон. політики, збоїв у дії ринк. механізму, деформації самого екон. устрою; можуть бути наслідком стихій. лиха, неврожаїв, не­стачі певних ресурсів тощо. Д. знижують екон. і соц. ефективність нац. економіки, рівень добробуту насел., породжують соц. і політ. протиріч­чя. Роз­різняють заг. і частк. Д. Заг., повʼязані з поруше­н­ням пропорційності в усій екон. системі, носять, як правило, довго­строк. характер, частк. — локал., короткочасний. Зокрема заг. була Д. між структурою виробництва та спожива­н­ня в індустріал. роз­винених країнах, яка найбільш гостро проявилася у 1-й пол. 20 ст. в екон. кризах пере­виробництва. Механізмами подола­н­ня цієї Д. в остан. третині 20 ст. стали нові форми держ. регулюва­н­ня, що створили сприятливе екон. середовище, і маркетинг, роз­виток якого від­бувався у напрямку більшого при­стосува­н­ня структури виробництва до структури потреб.

Заг. є Д., що ді­сталися у спадок економіці України після роз­паду СРСР. Виключно високі темпи на­громадже­н­ня в СРСР зна­йшли вираже­н­ня у пере­важан­ні зро­ста­н­ня виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів спожива­н­ня, що надавало антисоц. спрямованість усьому від­творюв. процесу в УРСР. Україна отримала у спадщину й над­звич. енергоєм. пром. комплекс, сут­тєво змінити структуру якого за роки незалежності виявилося неможливим. Негатив. вплив мають над­звич. висока зовн.-екон. орієнтація та критична залежність нац. економіки від конʼюнктури зовн. ринків, нерац. структура екс­порту з пере­важно сировин. характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою до­даної вартості. Структурно не­збалансований і фінанс. сектор економіки. Низький рівень капіталізації укр. під­приємств і банків не від­повід­ає вимогам політики зро­ста­н­ня та структурно-ін­новац. роз­будови нац. економіки; низький рівень роз­витку фонд. ринку не до­зволяє зробити його ефектив. інструментом мобілізації інвестиц. ресурсів, а від­так і політики екон. зро­ста­н­ня. У соц. сфері України має місце кратно занижена вартість одного з осн. вироб. ресурсів — робочої сили, що призводить до низької плато­спроможності насел., від­сутності стимулів на­громадже­н­ня капіталу, тех. про­гресу. Надмірна диференціація доходів насел. унеможливлює утвердже­н­ня вагомого прошарку середнього класу та накопиче­н­ня у звʼязку з цим до­статньо високої критич. маси конфліктності су­спільства, його поляризації. Існуючий рівень тінізації економіки свідчить про існува­н­ня системи роз­ширеного від­творе­н­ня тіньових екон. від­носин в Україні. Тінізація, що негативно по­значилася на всіх сферах сусп. життя, гальмує та викривлює соц.-екон. реформи. Значні мас­штаби тіньової екон. діяльності сут­тєво впливають на обсяги і структуру ВВП й спотворюють офіц. дані про стан економіки. Один із найнебезпечніших наслідків роз­витку тіньової економіки — зро­ста­н­ня корумпованості та криміналізації су­спільства. Без пере­гляду регулюючої функції держави від­новле­н­ня оптимал. пропорцій у структурі ВВП неможливе. Для цього необхідно здійснити науково виважену реформу амортизац. політики, пере­глянути кількісні оцінки вартості осн. капіталу та методи списа­н­ня його зноше­н­ня з тим, щоб спожива­н­ня осн. капіталу як складова вироб. витрат від­повід­ала дійс. процесам пере­несе­н­ня спожитої вартості фондів на продукт. Це дасть змогу під­вищити прибутковість виробництва, збільшити доходи бюджету та госп. субʼєктів. Невід­клад. зав­да­н­нями є також податк. реформи й зменше­н­ня від­повід. навантаже­н­ня на виробництво з метою від­новити об­ґрунтов. пропорції між продуктом і заощадже­н­нями, надати імпульсу інвестиц.-від­творюв. діяльності укр. товаровиробників.

Завантажити статтю