Дитяча праця

ДИТЯ́ЧА ПРА́ЦЯ – наймана праця осіб, які не досягли віку трудової дієздатності. У період утвердження капіталіст. способу виробництва застосування найманої праці дітей (починаючи з 5–6-ти р.) стало повсякденним явищем. У Законі України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 зазначено, що дитиною є особа віком до 18-ти р. На роботу дозволено приймати дітей, яким виповнилося 16 р., однак для них необхідно створювати безпечні та здорові умови праці. Порядок застосування Д. п. визначений законодавством України про працю. Дитина має право на захист від екон. експлуатації та праці, що може бути небезпечною для неї чи заважати її освіті, завдавати шкоди здоров’ю, фіз., псих., духов., морал. або соц. розвитку. На ранніх стадіях розвитку капіталізму Д. п. експлуатували на тих самих умовах, що й працю дорослих робітників; це призводило до фіз. і морал. деградації та високої смертності дітей і підлітків. Проблема Д. п. стала однією з найважливіших соц. проблем капіталіст. суспільства, а її обмеження – однією з вимог робітн. класу. Вперше закон, що обмежував тривалість робочого дня дітей 9–13 р. до 8-ми год., підлітків 13–18 р. – 12-ти год. і забороняв нічну працю дітей та підлітків 9–18 р., прийнятий 1833 у Великій Британії. Серед вимог робітн. класу – підвищення мін. віку допуску дітей до роботи за наймом, а також встановлення віку обов’язк. шкіл. навчання. У 33-х державах дозволений прийом на роботу дітей з 14-ти р. У багатьох країнах світу, незважаючи на вимоги міжнар. організацій, поліпшення умов Д. п. на поч. 21 ст. залишається гострою соц. проблемом. В Ірані, Туреччині, Португалії, Таїланді, Коста-Риці, Гаїті дітей приймають на роботу з 12-ти р. У Австралії, Японії, Ісландії, Швеції не заборонено використання праці дітей і підлітків у нічний час. Робочий час підлітків, які не досягли 16-ти р., у більшості штатів США становить 8 год. на день. За даними Міжнар. організації праці (МОП) 2004, в усьому світі понад 250 млн дітей віком від 5-ти до 14-ти р. працювали, щоб вижити, при цьому майже половина з них (бл. 120 млн) – повний робочий день, щодня, протягом усього року (70 % – у шкідливих умовах). З-поміж 250-ти млн працюючих дітей бл. 50– 60 млн – діти віком 5–11 р., які, з огляду на їх вік і вразливість, працюють у шкідливих умовах. Конвенція МОП «Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» від 17 червня 1999 ратифікована Україною серед перших 40-а держав світу й набула чинності у грудні 2001. Вона передбачає впровадження негайних і ефектив. заходів щодо заборони та викорінення дитячого рабства, примусової праці, продажу, закріпачення, проституції, порнографії та ін. форм небезпеч. праці та експлуатації дітей. В Україні за даними дослідж., проведеного Держ. комітетом статистики у співпраці з МОП, станом на 1999–2000 виявлено понад 456 тис. дітей, що працюють, з яких 87 тис. – діти найвразливішої групи віком 7–12 р. Згідно з даними Укр. інституту соц. дослідж. за 1999–2000, в Україні існує дитяча наймана праця за оплату. Кількість дітей, зайнятих важкою фіз. працею, – 18 %; віком 7–12 р., зайнятих важкою фіз. працею, – 24 %; дітей, які постраждали від фіз. травм чи хвороб, викликаних небезпеч. або шкідливими умовами праці (насамперед діти віком 10–14 р.), – 3 %. Рівень трудової активності дітей у сільс. місцевості перевищує аналог. показники серед дітей, що проживають у містах. Зокрема середній вік поч. труд. діяльності сільс. дітей становить 12 р., але вже з 10-ти р. у полі працює кожна п’ята дитина. 45 % цих дітей мотивують свою трудову діяльність бажанням мати власні кошти, 33 % – важким матеріал. становищем сім’ї, 14 % бажають отримати профес. досвід. Кількість дітей, які працюють 9 год. і більше протягом тижня, у сільс. місцевості в кілька разів перевищує відповідні показники у місті. З віком тривалість праці збільшується незалежно від типу місцевості. Переважна більшість батьків не вбачають істот. зв’язку між роботою дитини та її навчанням і не усвідомлюють негатив. впливу праці на навчання. Сучасна пед. наука концептуально включає Д. п. у систему виховання, складовою частиною якого є трудове виховання. Д. п. виконує як виховну, так і розвиваючу функції за умов доступності, забезпечення можливостей соціалізації особистості, вирішення завдань профорієнтації. Її також застосовують як корекц. і діагност. засіб у заг.-осв. та спеціалізов. закладах. З цією метою, як правило, використовують ручну працю, що сприяє практич. вихованню, сенсор. розвитку, формуванню творчості, морал. та естетич. якостей особистості.

Літ.: Права дитини: від витоків до сьогодення. 2002; Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із сільськогосподарської праці. 2003 (обидві – Київ).

Л. О. Хомич

Рекомендована література

Права дитини: від витоків до сьогодення. 2002;
Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із сільськогосподарської праці. 2003 (обидві – Київ).