Диченко Ігор Сергійович
ДИЧЕ́НКО Ігор Сергійович (19. 12. 1946, Київ — 24. 05. 2015, там само) — мистецтвознавець, художник і колекціонер. Член НСХУ (1984). Закін. Київський художній інститут (1969). Працював н. с. Центр. держ. архіву-музею літ-ри і мистецтва України, викл. історії мистецтва Київ. хореогр. училища; від 1992 — старший науковий співробітник Музею історії Києва. Організатор та учасник виставок і мист. акцій від 1970-х рр. Персон. — у Києві (1992, 1997, 1999, 2000, 2002, 2004–05). Засн. 1992 Міжнар. благодій. фонд І. Диченка. Автор дослідж. про творчість визнач. укр. художників, зокрема Г. Нарбута, К. Піскорського, А. Петрицького, М. Бойчука, Л. Лозовського, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, М. Глущенка, Т. Яблонської, О. Данченка; про особистостей, які вплинули на формування гуманітар. цінностей 20 ст. — О. Вайльда, С. Далі, Ж. Кокто, Ж. Жене, М. Марсо, Р. Віктюка; а також статей про творчість А. Павлової, В. Ніжинського, С. Лифаря, М. Бежара, Л. Якобсона, А. Шекеру, Р. Нурієва, В. Малахова, А. Бєлова, Р. Поклітару. Видав кн. «Євген Лисик» (К., 1978). Колекціонував балетні раритети, твори мистецтва (представлено бл. 300 персоналій), які експонував в Україні та за кордоном. Автор творів на євангел. мотиви. В основі світогляду Д. — індивідуалізм, потяг до вишуканої видовищності, гуманізм.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Голгофа», «Танок» (обидва — 1960-і рр.), «Пієта» (1977), «Оголена в променях» (1978), «Esse homo» (1980-і рр.), «Меркурій із Фортуною» (1981), «Крокуючий Янгол» (1991), «Венеціанський сюжет із червоним манекеном» (2002), «Карнавал із Пріапом та походом волхвів», «Материнство» (обидва — 2003), «Прощання з янголами» (2004), «Виноградна лоза», диптих «Вища якість», «Сон (Пам’яті С. Параджанова)» (усі — 2005); серія «Ні сьогодні, ні завтра, ніколи (Найбільші трагедії ХХ ст.)» (1985–2008).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
. 2005. kolagh.jpg "«Сон (Пам'яті С. Параджанова)». 2005. Колаж")
Завантажити статтю
Людина 
