ДИЧЕ́НКО Ігор Сергі­йович (19. 12. 1946, Київ — 24. 05. 2015, там само) — мистецтво­знавець, художник і колекціонер. Член НСХУ (1984). Закін. Київський художній ін­ститут (1969). Працював н. с. Центр. держ. архіву-музею літ-ри і мистецтва України, викл. історії мистецтва Київ. хореогр. училища; від 1992 — старший науковий спів­робітник Музею історії Києва. Організатор та учасник ви­ставок і мист. акцій від 1970-х рр. Персон. — у Києві (1992, 1997, 1999, 2000, 2002, 2004–05). Засн. 1992 Між­нар. благодій. фонд І. Диченка. Автор дослідж. про творчість ви­знач. укр. художників, зокрема Г. Нарбута, К. Пі­скорського, А. Петрицького, М. Бойчука, Л. Лозовського, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, М. Глущенка, Т. Яблонської, О. Данченка; про особистостей, які вплинули на формува­н­ня гуманітар. цін­ностей 20 ст. — О. Вайльда, С. Далі, Ж. Кокто, Ж. Жене, М. Марсо, Р. Віктюка; а також статей про творчість А. Па­влової, В. Ніжинського, С. Лифаря, М. Бежара, Л. Якобсона, А. Шекеру, Р. Нурієва, В. Малахова, А. Бєлова, Р. Поклітару. Видав кн. «Євген Лисик» (К., 1978). Колекціонував балетні раритети, твори мистецтва (пред­ставлено бл. 300 персоналій), які екс­понував в Україні та за кордоном. Автор творів на євангел. мотиви. В основі світо­гляду Д. — індивідуалізм, потяг до вишуканої видовищності, гуманізм.