Діагенез
ДІАГЕНЕ́З (від діа… і …генез) — сукупність природних процесів перетворення пухких відкладів на дні водних басейнів у осадові гірські породи. Термін увів у наук. обіг 1888 нім. геолог В. Ґюмбель. Відбувається у верх. шарах земної кори. Загалом Д. характеризується фіз.-хім. перетворенням первин. нерівноваж. відкритої системи, яка різко обводнена та багата як на живу (бактерії), так і на відмерлу органічну речовину. Розрізняють два етапи діагенет. мінералоутворення: окислювальний, пов’язаний із верх. частиною осаду, яка ще вміщує вільний кисень (О2), та відновлювальний, що охоплює глибші верстви, де кисень відсутній, і характеризується редукцій. процесами. Строкатість фіз.-хім. режиму (за рН, Еh, концентрацією іонів) у різних частинах осаду призводить до перерозподілу нових утворених діагенет. мінералів. Виникають їх згустки: плями, лінзи, конкреції, платоподібні тіла тощо. Цей пізніший етап Д. — етап перерозподілу речовини — має велике значення у формуванні рудних родовищ багатьох елементів: P, Mn, Pb, Cu та ін. Одночасно з утворенням діагенет. мінералів осад втрачає вільну воду та дещо ущільнюється, спочатку локально і плямами, а потім на пізніших стадіях — катагенезу, метагенезу й регіонал. метаморфізму — відбувається його суціл. ущільнення.