Діамант

ДІАМА́НТ (франц. diamant, нім. Diamant, буквально — алмаз, від грец. άδάμας (άδάμαντος) — твердий метал) — алмаз, штучно від­шліфований і огранений у формі двох зрізаних багато­гран­них пірамід, складених основами. Ін. назва — брильянт (від франц. brillant — блискучий). Д. широко використовують у ювелірному мистецтві, ними прийнято прикрашати держ. регалії, церк. приналежності. За­стосовують також у деяких тех. виробах. При класич. огранюван­ні у Д. — 57 граней, зокрема 33 — у верх. (корона), 24 — у нижній (павіль­йон) частинах (середня — рундист); при спрощеному — 17 і 33 грані. Заг. форми: чотирикутна, округла, овальна, грушоподібна тощо. Д. оцінюють за вагою в каратах (1 кар — 0,2 г), кольором, чистотою та видом огранюва­н­ня. Існує низка ін­ституцій, що здійснюють сертифікацію Д. Най­авторитетніші між­нар. організації: Ґемол. ін­ститут Америки, Вища діамант. рада Бельгії, Між­нар. ґемол. ін­ститут Бельгії. Провід­ні ґемол. лаб. діють у Швейцарії, Великій Британії, РФ, країнах Пд.-Сх. Азії. 1993 при Міністерстві фінансів України створ. Державний ґемологічний центр України, 1996 при Нац. гірн. університеті (Дні­пропетровськ) — Ґемол. центр (дир. — П. Баранов). Д. пере­важно без­колірні, лише деякі мають від­тінки блідо-жовтого, жовтого або коричневого кольорів різної інтенсивності. Особливо ціняться абсолютно про­зорі камені без дефектів — Д. «чистої води» (якщо кри­стал Д. незамутнений, то показники його заломле­н­ня сприяють тому, щоб він був непомітним у воді; цією властивістю й нині користуються контрабандисти). Зу­стрічаються зеленуваті камені, рідше — рожеві, рубіново-червоні, рожево-бузкові, сині тощо. Кольорові алмази називають фантазійними. Їхня цін­ність пропорційна густоті кольору. Для класифікації Д. за цією ознакою 1978 прийнято Між­нар. кольор. шкалу. Майже у всіх Д. присутні домішки (до 5 %), зокрема окису заліза й кремнезему зі слідами вапна та магнезії. Саме окис заліза об­умовлює жовтуватий від­тінок, характерний камін­ню Пд. Африки. Для по­значе­н­ня алмазів з чорними плямами вуглистого матеріалу використовують термін «піке» (від франц. pique, буквально — сколотий). Дрібними вважають Д. масою до 0,29 кар, середніми — від 0,3 до 0,99 кар і великими («солітери») — від 1 кар. Д., які мають масу понад 6 кар, продають, як правило, з аукціонів. Серед ві­домих найбільших Д. — без­колірні «Велика Зірка Африки» (530,02 кар, Лондон, прикрашає скіпетр англ. короля Едуарда VII), «Ювілейний» (245,35 кар, Вашинґтон), «Чорний Орлов» (189,62 кар, Москва), жовтий «Де Бірс» (234,50 кар, Пд. Африка), коричневий «Зірка Землі» (111,59 кар), «Зелений Дрезден» (41,00 кар, Німеч­чина). Знаменитий синій Д. «Гоуп» (45,5 кар, Вашинґтон) вважається найдорожчим невеликим предметом у світі, його оцінюють в 200 млн дол. США. Найбільшими центрами виробництва Д. є Бомбей (Індія), Раман Ган (перед­містя Тель-Авіва), Нью-Йорк, Москва, Смоленськ (РФ), Антверпен (Бельгія). Налагоджене воно й у Таїланді, Пд.-Афр. Респ., Бразилії, Ботсвані, Китаї. Найбільшу кількість сирих алмазів (бл. 90 млн кар на рік; складає понад 50 % світ. виробництва за вартістю і 70 % за масою) пере­робляють в Індії, де працює від 500 до 750 тис. робітників. В Україні огранюва­н­ням Д. за­ймаються на заводах «Кри­стал» (Він­ниця), «Ізумруд» (Київ) та ін. Першими Д. вважають природно від­шліфовані алмази. Огранюва­н­ням алмазів роз­почали за­йматися в 14 ст. у Венеції. 1465 придвор. ювелір бурґунд. герцога Людвиґ ван Беркем здійснив огранюва­н­ня у формі «троянди». У 18 ст. зʼявилося огранюва­н­ня Д. квадратної форми — «перуц­ці», згодом — «регент» з дуже закрученими кутами. Мех. обдира­н­ня, введене в 19 ст., до­зволило надати Д. круглого (класичного) огранюва­н­ня, яке найкраще виявляє гру кольору та блиск камі­н­ня. 1919 англ. інж. М. Толковський у кн. «Diamond Design» («Дизайн діамантів»), ви­даній у Лондоні, навів оптимал. комбінацію кутів огранюва­н­ня, при якому створюється макс. світлова гра при найменших втратах блиску. 1961 А. Неджі роз­робив профільне огранюва­н­ня («принцеса»).

Завантажити статтю