Ґавалевич Мар’ян

ҐАВАЛЕ́ВИЧ Марʼян (Gawalewicz Marian; 21. 10. 1852, Львів — 26. 05. 1910, там само) — польський театральний критик, письмен­ник, режисер. Закін. Тех. ін­ститут, навч. на філос. від­діл. Яґел­лон. університету в Кракові. 1876 пере­їхав до Варшави, де роз­горнув літ. і публіцист. діяльність; працював у ред. низки часописів, писав фейлетони і театр. рец. до вид. «Kurjer Poranny». Крім нарисів («Nasz dramat współczesny», 1884), поезій, оповідань, новел («O niej», «Żona»), повістей («Filistrzy», 1888; «Drugie pokolenie», 1891; «Szubrawcy», 1896), писав драми, з яких найбільший успіх мали «Barkarola», «Hannibal ante portas», «Dzisiejsi». Театр. діяльність роз­почав як актор бл. 1879 у варшав. аматор. театрі, де також ставив власні твори. Від 1881 — керівник театру Варшав. товариства доброчин­ності, ставив ви­стави у Т-ві любителів сцени. 1899–1901 — директор і худож. кер. Нар. театру у Варшаві. 1903–06 — директор театру в Лодзі, де сформував актор. склад і активно впроваджував новий репертуар (Т. Ріт­тнер, Г. Запольська, Ґ. Гауптманн, Г. Ібсен), організовував гастролі у Варшаві і С.-Петербурзі. Під на­звою Малий театр 1906 трупа пере­їхала до Варшави, під керівництвом Ґ. 1907 гастролювала у Любліні й Києві. Надалі Ґ. популяризував модерні драми Г. Ібсена, Ґ. Гауптман­на, А. Чехова, Г. Бернштейна, Б. Шоу. 1908 він ві­ді­йшов з Малого театру й у театр. сезоні 1909–10 був літ. кер. Міського театру у Львові. Здійснив низку по­становок: уривки «Дзядів» А. Міцкевича, «Не-Божествен­на комедія» С. Красінського, «Діти Ванюшина» А. Найдьонова (1906), «Професія пані Вор­рен» Б. Шоу, «Боброве хутро» Ґ. Гауптман­на, «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1907), «Ромео і Джульєт­та» В. Шек­спіра (1910).

Завантажити статтю