Ґай Андрій
ҐАЙ Андрій (29. 01. 1932, с. Суків, округ Меджилаборці, нині Словаччина — 15. 02. 2016, м. Пряшів, Словаччина) — український художник-монументаліст і живописець у Словаччині. Закінчив ВШ образотворчого мистецтва у Братиславі (1958). Працював художнім редакторомм ж. «Дружно вперед» (1958–60); викладачем образотворчого мистецтва у Пряшівському університеті (1960–73). Відтоді — на творчій роботі. Автор стилізованих станкових картин, портретів, натюрмортів. Монументалізовані форми творів і колорит навіяні народним мистецтвом. Учасник мистецьких виставок від 1962. Персональні виставки — у Меджилаборцях (1962, 1985), Гуменному (1963, 1985), Пряшеві (1965, 1973, 1975, 1978–79, 1982, 1987, 2007), Бардієві (1979, 1989), Старій Любовні, Сабиневі (обидві — 1979), Свиднику (1982), Кошицях (1982, 1986), Требішові (1986, 1990).
Додаткові відомості
- Основні твори
- монум. сграфіто (оздоров. центр, м. Старина, 1965; амфітеатр, м. Свидник, 1968), мозаїки (середня буд. школа, м. Бардіїв, 1966; співавт. М. Диць); кам’яна мозаїка (Музей укр. культури у Свиднику, 1989); живопис — «Тріо» (1968), «Руїни» (1977), «Втеча» (1980), «Жінка з півнем» (1984), «Розмова» (1985), «Мамина сестра» (1986), «Балада про косарів», «Поля» (обидва — 1987).