Ґараї Ґабор

ҐА́РАЇ Ґабор (Garai Gábor; 27. 01. 1929, Будапешт — 16. 09. 1987, там само) — угорський поет і пере­кладач. Державна премія Угорщини ім. Л. Кошута (1965). Закін. Будапешт. університет (1960). Від 1964 — секр. Спілки угор. письмен­ників. Автор поет. зб. «Zsufolt napok» («Насичені дні», 1956), «Ének gyógyúlásērt» («Пісні в імʼя одужа­н­ня», 1958), «Emberi szertartás» («Людський обряд», 1960), «Nyárvēg» («Кінець літа», 1965), «Kis csodák» («Малі дива», 1968), «Irás a falon» («Напис на стіні», 1969), «Bizalom» («Довірʼя», 1977), «Szēl csend ēs újra csend szēl» («Затиш­шя і знову вітер», 1978; усі — Будапешт) та ін. Характерні ознаки поезії Ґ. — громадян. звуча­н­ня, інтелектуал.-філос. та морал.-етичне осмисле­н­ня соц. про­блем. Продовжував традиції А. Йожефа. Вірш «Tűztanz» («Танець вогню», 1957) — це від­ображе­н­ня громадян. позиції поколі­н­ня Ґ. після подій 1956 в Угорщині. Осн. принцип творчості Ґ. — «чиста строгість», що означає не­примирен­ність до індивідуаліст. сві­домості, прагне­н­ня у поезіях-роз­думах утвердити віру в нову людину. Пере­кладач творів В. Блейка, П. Шеллі, Б. Брехта, Р.-М. Рільке, Ж. Кокто, П. Верлена, В. Маяковського та ін. Пере­клав окремі твори І. Котляревського, І. Кулика, М. Йогансена, В. Коротича, які опубл. в антології «Ukrán kőltők» («Українські поети», Будапешт, 1971). Укр. мовою окремі поезії Ґ. пере­клали Ю. Шкробинець, І. Мегела, П. Іванов.

Завантажити статтю