фон Ґарднер Іоан
фон ҐА́РДНЕР Іоан (10(22). 12. 1898, Севастополь — 26. 02. 1984, Мюнхен) — музикознавець, дослідник церковного співу східних словʼян. Доктор філософії (1965). Член Міжнар. комісії сх.- й пд.-словʼян. дослідж. при Бавар. АН (1967). До 1920 мешкав у Росії, вивчав місц. традиції церк. співу — соборні, монастир., парафіяльні (Успен. собор у Москві, Києво-Печер. лавра та ін.). Закін. регент. курси; дослідив спів за крюками у рос. старообряд. церкві. Теол. освіту здобув у Белґрад. університеті (1922–28). У постригу — ієромонах Филип. Прийняв чернецтво бл. 1931. У 1930–34 — викладач Закону Божого, іноз. і класич. мов, кер. церк. співу та вихователь у православ. класах укр. гімназії м. Хуст (нині Закарп. обл.), де організував також студент. хор та муз. гурток. Зібрав колекцію ірмологіонів і дослідив карпаторус. церк. спів. Від 1934 — у складі Рос. духов. місії в Єрусалимі, де видавав реліг. ж. «Святая Земля», систематично надсилаючи його до Закарпаття. 1938–42 мешкав у Відні. 1942 висвяч. на єпископа, признач. у православну єпархію Берліна. 1950 позбавл. архієрей. сану за власним бажанням. Від 1954 викладав на філос. факультеті Університету Людвиґа-Максиміліана в Мюнхені, де організував каф. церк. музики. Здійснив опис рос. співочих рукописів у б-ках Мюнхена, Парижа, Брюсселя, Лондона, Оксфорда, Риму (надрук. в окремих випусках ж. «Die Welt der Slaven», 1957–63). Автор фундам. праці «Богослужебное пение Русской Православной Церкви» (Нью-Йорк, т. 1, 1978; т. 2, 1982). Розробляв теор.-системні засади богослужб. співу, висвітлив його еволюцію від старокиїв. періоду до новіт. часу, охарактеризував широкий спектр міжнар. звʼязків, дослідив окремі стилі. Автор хор. обробок давніх наспівів та ін. творів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Забытое богатство (о пении на подобен) // Воскресное чтение. Варшава, 1930. № 7; Указатель русской и иностранной литературы по вопросам русского церковного пения. Мюнхен, 1958; Das Cento-Prinzip der Tropierung und seine Bedeutung für die Entzifferung der altrussischen linienlosen Notationen // Musik des Ostens. 1962. № 1; К вопросу об исчезновении кондакарного пения // Православ. жизнь. 1962. № 5; Stilistische Richtungen im russischen liturgischen Chorgesang // Ostkirchliche Studien. 1962. № 11; Zum Problem des Tonleiter-Aufbaus im altrussischen Neumengesang // Musik des Ostens. 1963. № 2; Eine alte Gesangsform des Credo in der Praxis der russischen Kirche // Kirchenmusikalisches Jahrbuch. 1963. № 14; Ein handschriftlicher Lehrbuch der altrussischen Neumenschrift. München, 1963–72 (співавтор); Die Rolle der Musik im orthodoxen Gottesdienst // Kult und Kontemplation in Ost und Welt. Niederaltaich, 1966; Das Problem des altrussischen demestischen Kirchengesanges und seiner linienlosen Notation // Slavistische Beiträge. 1967. № 25; Алексей Федорович Львов. Нью-Йорк, 1970; Über die Klassifikation und die Bezeichnungen der altrussischen Neumenschriftarten // Die Welt der Slaven. 1972. № 17.; Літ.: M. Velimirović. The present status of research in slavic chant // Acta Musicologica. 1972. № 14; Стойко С. Професор Іван Гарднер як педагог і вихователь (спогади учня-гімназиста) // КАЛОФΩNIА: Наук. зб. з історії церк. монодії та гимнографії: До 70-ліття О. Цалай-Якименко. Л., 2001. Число 1.
Завантажити статтю
Людина 
