Ґватемала, Республіка Ґватемала

ҐВАТЕМА́ЛА, Республіка Ґватемала (Guatemala, República de Guatemala) — держава в Центральній Америці. На Зх. і Пн. межує з Мексикою, на Пн. Сх. — з Белізом, на Пд. Сх. — з Гондурасом і Сальвадором. На Пд. і Пд. Сх. омивається водами Тихого океану, на Сх. — Гондурас. затоки Кариб. моря. Площа 108,9 тис. км². Насел. 12,7 млн осіб (2006): індіанці, більшість з яких від­носять до групи майя — 55 % (кіче — 14,2 %, маме — 5,5 %, какчикелі — 4,8 %, кекчі — 3,9 %, поком — 1,4 %, канхобалі — 1,2 % та ін.), іспано-індіанські метиси (ладіно) — 44 % та креоли. Чисельність насел. по­стійно зро­стає. Народжуваність значно пере­вищує смертність (фертильність 3,8 дитини на 1 жінку). Серед. вік насел. 18,9 р. Мови: іспан. (держ.), місц. діалекти. Віро­сповіда­н­ня: 80 % католики, 15 % проте­станти та ін. Столиця — Ґватемала (1,01 млн осіб, з містами-супутниками Вілья-Нуева, Міско та ін. — понад 2,9 млн; 2006). Найбільші міста (тис. осіб): Кесальтенанґо (136,3), Ескуінтла (109,4). Адм.-тер. поділ — 22 департаменти (Альта-Верапас, Баха-Верапас, Ґватемала, Ісабаль, Кесальтенанґо, Кіче, Реталулеу, Сакапа, Сакатепекес, Сан-Маркос, Санта-Роса, Солола, Сучітепекес, Тотонікапан, Уеуетенанґо, Халапа, Хутʼяпа, Чикімула, Чимальтенанґо, Ель-Петен, Ель-Проґресо, Ескуінтла). Форма правлі­н­ня — республіка. Глава держави й головнокомандувач ЗС — президент. Законодавчу владу здійснює Нац. кон­грес, виконавчу — президент. Осн. морські порти: Пуерто-Бар­ріос, Лівінґстон, Сан-Хосе, Чамперіко. Між­нар. аеропорт — Ґватемала. Грош. одиниця — кетсаль.

Тер. ниніш. Ґ. входила в зону формува­н­ня давньої землероб. мезоамер. культур. традиції, де у 4 тис. до н. е. було виведено один із перших сортів кукурудзи. Тут був центр цивілізації майя (4 ст. до н. е. — 10 ст. н. е. — період найбільшого роз­квіту культури, поява перших міст з монументал. арх-рою, зокрема Тикаль, Накбе, Ель-Мірадор). На тихоокеан. узбереж­жі — культури Ель-Баул, Абах-Такалік періоду 300 р. до н. е. — 300 р. н. е. На тер. Ґ. створ. писемність майя. 1523 країну завоювали іспан. війська під командува­н­ням П. де Альварадо. 1527 створ. генерал-капітанство Ґ. Під час війни за незалежність іспан. колоній в Америці (1810–26) Ґ. 1821 проголосила незалежність. 1823–39 — у складі Сполучених провінцій Центр. Америки (Ґ., Гондурас, Сальвадор, Нікараґуа та Коста-Ріка). 1851 затв. першу кон­ституцію. Протягом 20 ст. владу в країні захоплювали різні військ. режими, від 1995 — цивіл. уряд. Ґ. — чл. ООН, МВФ, СОТ, ОАД, Організації центр.-амер. держав, Центр.-амер. спільного ринку.

Бл. 1/2 тер. — нагірʼя (вис. 1–3 тис. м над р. м.) з вулканіч. вершинами (діючий вулкан Тахумулько вис. 4220 м над р. м. — найвища точка Центр. Америки). Тут часто від­буваються землетруси. Клімат субекваторіал., пасатно-мусон­ний. Середньомісячна температура від +23 до +27 °С у низовинах та від +15 до +20 °С у горах. Чітко виражені вологий і сухий сезони. Опадів від 500 до 2500 мм на рік. Судноплав. є річки Мотаґуа, Полочик та оз. Ісабаль. На Пн. Ґ. пере­важають вічнозелені вологі, у внутр. гірських р-нах — сосново-дубові з деревоподіб. папоротями, епіфітами та ліанами (на вершинах — гірські луки), на Пд. — листопадні ліси, савани, чагарники. В тропіч. лісах — цінні деревні породи (світенія, цедрела, трояндове дерево, саподіл­ла, гуарея, хліб. горіх та ін.). Тварин. світ: олені, мавпи, пекарі, пуми, ягуари, тапіри, крокодили, мурахоїди, панцирники. Велике різномані­т­тя птахів. Нац. символом країни є птах кетсаль. У Ґ. — 73 природо­охорон­ні тер. заг. пл. 2,5 млн га, зокрема біо­сфер. резе­рвати Сʼєр­ра-де-лас-Мінас, Майя (на тер. остан­нього — Нац. парк Тикаль, включ. до списку ЮНЕСКО).

Основою економіки Ґ. є с. госп-во, що спеціалізується на вирощуван­ні тропіч. культур. Статус (за класифікацією ООН) — країна, що роз­вивається. Об- сяг ВВП (2005) 62,9 млрд дол. США, у роз­рахунку на душу насел. — 5200 дол. США. У структурі ВВП на сферу послуг припадає 58,1 %, на сільс., лісове господарства та рибальство — 22,8 %, пром-сть — 19 %. Найважливіші позиції в Ґ. (майже у всіх галузях) за­ймає іноз. капітал (здебільшого США). Гол. екс­порт­ні культури: кава (гол. джерело валют. надходжень), цукр. тростина, банани, кардамон, бавовник. Вирощують кукурудзу, сорго, квасолю, рис для внутр. спожива­н­ня. Тварин­ництво у країні не роз­винене. Роз­винуте рибальство, здійснюється заготівля цін­ної деревини, смоли чикле (для виробництва жувал. гумок). Провід­на галузь пере­роб. промисловості — харчова. Серед корис. копалин — нафта, свинцево-цинкові, нікелеві та сурмʼяні руди. Великі запаси нафти, але видобуток її є не­значним (1,1 млн т на рік). Працюють нафтопереробні, нафтохім., стале­прокатні, деревооб­робні, ВПК заводи, під­приємства з виробництва побут. приладів. Ґ. щорічно від­відує бл. 1,2 млн туристів (2004 прибуток склав 770 млн дол. США). Імпортує машини, обладна­н­ня, транс­порт­ні засоби, сировину, нафто­продукти, хім. товари, металовироби, продовольство. Осн. торг. партнери: США, Німеч­чина, Сальвадор, Мексика, Венесуела, Гондурас, Японія. Зовн.-торг. баланс з Україною (млн дол. США, 2006): екс­порт — 38,7, імпорт — 4,9.

Ґ. характеризується найнижчими в Лат. Америці показниками грамотності. Найбільші ВНЗи: Держ. університет Сан-Карлос, приватні катол. університети Р. Ландівара, Дель Вальє, М. Ґальвеса, Ф. Мар­рокіна; консерваторія, Нац. школа пластич. мистецтв (усі — Ґватемала). Серед наук. установ: Ґватемал. академія мов, Ґватемал. академія гео­графії та історії, Академія мед., фіз. і природничих наук, Академія мов майя, Нац. ін­ститут атом. енергії, Нац. ін­ститут електрифікації, Ін­ститут антропології та історії, Нац. ін­ститут гео­графії, Нац. обсерваторія (усі — Ґватемала). Функціонують Нац. бібліотека (Ґватемала), музеї колоніальний, Сантьяґо, старовин. книги (усі — Антиґуа-Ґватемала), Нац. музей археології та етнології, Нац. музей сучас. мистецтва Карлоса Меріди, Нац. музей історії та витончених мистецтв, Нац. музей природничої історії Хорхе А. Ібар­ри, Музей нар. мистецтв і ремесел, Музей історії Ґ. (усі — Ґватемала). Гол. турист. обʼєкти: руїни давніх міст майя — Тикаль (на Пн., плато Петен), Камінальхую (нині у межах м. Ґватемала), Кіріґуа (на Сх.), Пʼєдрас-Неґрас, Петешбатун (на Пн. Зх.), Кобан, Кесальтенанґо, Чічікастенанґо, Санта-Крус-дель-Кіче, долина Тотонікапан, зимовий курорт з мінерал. джерелами в Ескуінтле, пляжі побл. Сан-Хосе та Пуерто-Бар­ріос, декілька будинків колоніал. архітектури в Антиґуа. Література країни роз­вивається здебільшого іспан. мовою. Доколоніал. період пред­ставлений фрагментами гімнів, військ. пісень, лірики, міфів індіанців майя-кіче (зокрема істор. хроніка «Пополь-Вух»). Серед ви­знач. письмен­ників — П. де Лієвана, Р. Ґарсія Ґойене, Р. Ландівара, Х. Батрес Монтуфар, Р. Саласар, Е. Мартінес Собраль, Р. Аревало Мартінес, Л. Кардос-і-Араґон, М. Астуріас (заклав основи магіч. реалізму, отримав Нобелів. премію 1967), Р. Обреґон Моралес, М. Моралес, А. Аріас, Ф. Ґольдман.

Ґ. ви­знала Україну як незалежну державу 26 жовтня 1992.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю