Ґвінея, Ґвінейська Республіка
Визначення і загальна характеристика
ҐВІНЕ́Я, Ґвінейська Республіка (Guinée, Republique de Guinée) — держава у Західній Африці. На Пн. Зх. межує з Ґвінеєю-Бісау, на Пн. — з Сенеґалом, на Пн. і Пн. Сх. — з Малі, на Сх. — з Кот-д’Івуаром, на Пд. і Пд. Зх. — з Ліберією і Сьєрра-Леоне, на Зх. її омиває Атлантич. океан (довж. берег. лінії 320 км). Площа 245,9 тис. км2. Насел. 8,1 млн осіб (2006): фульбе — 35 %, малінке — 30 %, сусу — 20% та ін. Мови: франц. (держ.), малінке, сусу, фульбе, кісс та ін. Високі темпи природ. приросту насел., але при рівні фертильності 5,8 дитини на 1 жінку смертність серед немовлят є дуже високою. Серед. вік насел. — 17,7 р. Віросповідання: мусульмани — 85 %, християни — 9 %, анімісти — 6 %. Столиця — Конакрі (1,9 млн осіб, 2006). Найбільші міста: Нзерекоре (135,7 тис. осіб), Кіндіа (119,5 тис.), Канкан (115,6 тис.). У містах проживає бл. 30 % населення. Адм. поділ — 33 префектури (Бейла, Боке, Боффа, Ґаваль, Ґекеду, Дабола, Далаба, Дінґірае, Дубрека, Йому, Канкан, Керуане, Кіндіа, Кісідуґу, Коя, Кубіа, Кундара, Куруса, Лабе, Лелума, Лола, Малі, Маму, Мандіана, Масента, Нзерекоре, Піма, Сіґірі, Телімеле, Туґе, Фарана, Форекар’я, Фріа) та одна особлива зона Конакрі. Форма правління — президент. республіка. Глава держави — президент. Вищий законодав. орган — Нац. збори у складі 114-ти депутатів. Виконавчу владу здійснює уряд, очолюваний президентом і прем’єр-міністром. Серед провід. партій — Партія єдності та прогресу, Партія оновлення та прогресу, Спілка за нову республіку, Спілка за нац. прогрес. Грош. одиниця — ґвіней. франк. Ґ. — чл. ООН, ОАЄ, МВФ, СОТ. Гол. мор. порти: Конакрі, Камсар. Міжнар. аеропорт — Конакрі. ЗС 7 тис. осіб (2003), з них сухопут. військ — 5 тис., ВПС — 1 тис., ВМФ — 1 тис.
У середньовіччі Ґ. (у перекладі з бербер. мови — громада чорношкірих суданців) перебувала у сфері впливу ранньодержав. утворень Ґани та Малі. У 15 ст. країну відкрили португальці, які назвали її Берегом злив. У 2-й пол. 18 — поч. 19 ст. — військ.-теократ. держава кочівників фульбе Фута-Джаллон. У 1880–90-х рр. тер. Ґ. була захоплена Францією. Від 1895 — Франц. Ґ., від 1904 — у складі Франц. Зх. Африки, 1946–58 — замор. тер. Франції. 2 жовтня 1958 отримала незалежність. Відтоді країна розвивала концепцію соціалізму (парт.-держ. устрій). 1984 у результаті перевороту встановл. військ. режим. 1990 прийнята нова конституція, яка передбачала введення багатопарт. системи. Від 1984 президентом є Л. Конте.
Зх. частина респ. — примор. низовина та плато Фута-Джаллон, Пд.-Сх. — Пн.-Ґвіней. височина (найвища точка країни — г. Німба, 1752 м над р. м.), на Пн. Сх. — рівнина. Прибережна зона має екваторіал. клімат і вкрита лісом, внутр. плато і гори — субекваторіал. саваною. Сезон дощів триває від квітня до жовтня. Найспекотніший місяць року — квітень, найбільш дощовий — липень. Середньомісячна температура на переваж. частині країни +18–+26 °С, на узбережжі — до +30 °С. Опадів від 1200 до 4000 мм на рік. Осн. річки: Ґамбія, Бафінґ, Ніґер, Конкуре. Тварин. світ: дрібні хижаки, бегемоти, дикі кабани, антилопи, побл. річок — змії та крокодили. Під загрозою зникнення шимпанзе, африкан. слон, леопард та ін. Велике різноманіття птахів (водоплавні види, папуги, турако). У Ґ. створ. 164 природоохоронні території заг. пл. 1 млн га, зокрема біосферні резервати Массів-ду-Зіама, Бадіар, 6 водно-болот. угідь міжнар. значення; у списку ЮНЕСКО — резерват Мон-Німба (Нац. н.-д. станція зі збереження рідкіс. видів тварин).
Ґ. — аграрна країна з розвинутою гірн.-добув. пром-стю (мінерал. сировина забезпечує понад 70 % експорт. надходжень), за класифікацією ООН — одна з найменш розвинених країн. Обсяг ВВП (2005) 18,99 млрд дол. США, у розрахунку на душу насел. — 2000 дол. США. Частка сфери послуг у ВВП 40,1 %, промисловості — 36,2 %, с. господарства — 23,7 %. Вирощують зернові, маніок, каву, банани, ананаси. Розвинуті тваринництво, рибальство. Корисні копалини: боксити (займає 1-е м. в Африці та 2-е м. у світі після Австралії; видобувають бл. 20 млн т на рік), глиноземи, залізна руда, алмази (53,5 тис. каратів), золото (бл. 17 т), уран, алюміній. Працюють підприємства з виробництва глинозему, буд. матеріалів, зі складання автомобілів, велосипедів, хім., деревооброб., текстил., харч. пром-стей. Нар. промисли: плетіння з соломки, набив-ні тканини з геом. малюнком. Загалом у с. госп-ві зайнято 80 % працюючих, у промисловості та сфері послуг — 20 %. За межею бідності — бл. 40 % населення. Осн. торг. партнери: Бельгія, Франція, США, Кот-д’Івуар, Ірландія, Іспанія, Німеччина. Частка у зовн.-торг. обігу України 0,22 %. Зовн.-торг. баланс з Україною (млн дол. США, 2006): експорт — 11,8, імпорт — 95,3.
Грамотність насел. старше 15-ти р. складає 29,5 %. Серед ВНЗів — університети в Конакрі та Канкані, Політех. інститут і Нац. школа мистецтв у Конакрі, С.-г. інститут у Фарані, Гірн.-геол. інститут у Боке, Пед. інститут у Манеа. Наукові дослідження проводять Нац. інститут наук. дослідж. і документації, Держ. секретаріат наук. дослідж. у Конакрі, Ґвіней. пастерів. інститут у Кіндіа, Центр дослідж. рису в Канкані; в Конакрі — Нац. бібліотека та Нац. музей. Розвинена традиц. муз. культура (барабани, ксилофони, ідіофони). Всесвітньо відомим є оркестр «Бембея Джаз». Література розвивається франц. мовою (місц. — лише у фульбе). Серед відомих письменників: М. Тьяма, Л. Камара, Е. Сіссе, А. Фантуре, В. Сассін, Т. Моненембо.
Укр. спеціалісти допомагали будувати комплекс для видобутку бокситів. 9 січня 1992 Ґ. визнала незалежність України, а 4 квітня того ж року встановлені дипломат. відносини. 19–22 березня 2003 у Конакрі відбулось перше засідання міжуряд. укр.-ґвіней. комісії з питань торг.-екон. та наук.-тех. співробітництва. Укр. мовою окремі вірші ґвіней. поетів К. Ненекхалі-Камари, Рея Отри (Мамаду Траоре), К. Фодеби переклали В. Ткаченко та О. Масикевич.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
