ҐЕБА́УЕР Ян (Gebauer Jan; 08. 10. 1838, с. Убіславіце, нині округ Їчін, Чехія — 25. 05. 1907, Прага) — чеський мово­знавець. Член Ко- ролів. чес. товариства наук (1883), Чес. АН та мистецтв (1890) та Краків. АН. Премія ім. А. Котля- ревського. Класичну та словʼян. філологію ви­вчав у Карловому університеті в Празі. 1862–73 — учитель серед. шкіл. 1866 посередництвом К.-Я. Ербена, І. Срезневського та М. Лавровського за­прош. на каф. славістики Харків. університету, не ви­їхав. Від 1873 — у Праз. університеті: викл. давньої чес. літ-ри та істор. граматики, від 1881 — ординар. проф. і дир. семінару словʼян. філології. Основоположник модер. чес. лінгвістики, «молодо-грамат.» напряму. Публікував стат­ті про китай. та давньоінд. мови, пере­кладав із санскриту, литов. та італ. мов, писав стат­ті з порівнял. міфології тощо. Пізніше зосередився на славістиці, зокрема на богемістиці та мові, літературі і фольклорі пд. словʼян. Головний редактор журналу «Listy filologické» (1874–1904). Розпо- чав 1886 дис­кусію про Кралеводворський та Зеленогорський рукописи, у результаті якої 1889 зробили висновок, що це фальсифікати. Автор кількох під­ручників з чес. мови та правопису. У славіст. працях роз­глядав укр. фольклор, мову та літературу. У роз­відці «Історія російської літератури» (опубл. у «Riegrův slovník naučný», d. 7) дав огляд укр. літ-ри, в якому творчість Т. Шевченка по­ставив у один ряд з найкращими творами О. Пушкіна та А. Міцкевича.