Ґебей Петро Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ҐЕБЕ́Й Петро Михайлович (20. 07. 1864, с. Кальник, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. — 26. 04. 1931, Ужгород) — культурно-громадський і церковний діяч. Закін. Будапешт. духовну семінарію. 1889 висвяч., при­знач. префектом Ужгород. духов. семінарії. Від 1892 — катехит школи для дівчат. Від 1898 — папський капелан, від 1902 — радник Духов. консисторії. Від 1906 — катехит Ужгород. гімназії і дир. бурси «Alum neum», від 1912 — каноник капітули і парох кафедрал. храму, від 1922 — протоі­єрей. Від 1924 — єпис­коп Мукачівський, брав участь у повернен­ні церков Карпаторус. Православ. Церкви у ві­да­н­ня Греко-Католицької на під­ставі угоди Чехо-Слов. влади з Ватиканом. 1925 заснував Центр. канцелярію оборони віри, що оголосила боротьбу православʼю та комунізму. Один із засн. першої друкарні «Уніо» в Ужгороді (1902). Під­тримував народовец. напрям на Закарпат­ті. Тривалий період редагував Церк. устав. Спів­працював у ред. ж. «Наука» (ред. його додатку «Слово Боже», де публікував свої проповіді), «Місяцеслів», друкувався у г. «Свобода».

Літ.: Петро Ґебей, епи­скоп Мукачевський: Некролог // Свобода. 1931. № 17; Попович Д. Преосвящен­ний Петро Ґебей і наша молодь // Там само. № 18.

В. В. Ґабор

Завантажити статтю