Ґенуезька конференція 1992

ҐЕНУЕ́ЗЬКА КОНФЕРЕ́НЦІЯ 1922 — між­народна конференція з економічних та фінансових питань. Від­бувалася 10 квітня — 19 травня 1922 у м. Ґенуя (Італія). У ній взяли участь пред­ставники 29-ти держав, а також 5-ти домініонів Великої Британії; США були пред­ставлені спо­стерігачем. Участь УСРР у конф. здійснювалася через єдине пред­ставництво РСФРР. До складу делегації РСФРР уві­йшов голова РНК УСРР, нарком закордон. справ УСРР Х. Раковський, який провів низку поперед. неофіц. пере­говорів у Берліні та Празі з метою зʼясувати роз­становку політ. сил у Європі щодо про­блем, за­пропонов. для обговоре­н­ня в Ґенуї. На конф. він вів пере­важно пропагандист.-роз­ʼяснюв. діяльність серед зх. дипломатів і пред­ставників преси. Натомість уряд УНР в екзилі направив до Ґенуї делегацію на чолі з О. Шульгіним, яка, однак, не отримала статусу учасника конф., тому діяла за межами засі­дань конф. шляхом неофіц. зу­стрічей із пред­ставниками зх. держав і пошире­н­ня меморандумів. У Ґенуї від РСФРР вимагали ви­знати всі між­нар. борги, фінанс. зобовʼяза­н­ня цар. Росії, взяти на себе від­повід­альність за збитки від дій рад. та поперед. йому урядів або місц. властей. Пропонувалося всі позики, укладені Росією після 1 серпня 1914, вважати погашеними тільки після сплати певної суми, а націоналізовану власність іноз. фіз. і юрид. осіб повернути. Делегація РСФРР на чолі з Г. Чичеріним погодилася обговорити пита­н­ня про борги, концесії та компенсацію колиш. іноз. власникам, зажадавши, у свою чергу, від­шкодува­н­ня збитків від іноз. інтервенції, ви­зна­н­ня де-юре рад. уряду й на­да­н­ня йому фінанс. допомоги. До фінанс. комісії Ґ. к. було пере­дано окремий меморандум про кредити, який пред­ставив і під­писав Х. Раковський. Рад. стороною також було порушено про­блему заг. скороче­н­ня озброєнь. Г. Чичерін висловив протест з приводу дис­кримінації укр. насел. в окупов. Румунією Бес­сарабії, пере­шкод, які чиняться волевиявлен­ню насел. Сх. Галичини, а також угод, укладених між генералом П. Врангелем і пред­ставниками румун. та югослав. урядів «з метою під­готовки нападу на Укр. Респ. і провокува­н­ня найкрово­пролитніших і спустошливих воєн. операцій». Жодне з питань, висунутих у Ґенуї, не було вирішене; і їх подальше обговоре­н­ня пере­несено на Гаазьку конференцію 1922. Водночас у результаті пере­говорів між Німеч­чиною і РСФРР 16 квітня у м. Рапал­ло побл. Ґенуї ними під­писано договір, який перед­бачав негайне від­новле­н­ня дипломат. від­носин між ними, від­мову від взаєм. претензій та роз­виток торг.-екон. стосунків. Дія Рапалльс. договору була поширена на Україну та ін. союзні з РСФРР республіки згідно з договором між ними і Німеч­чиною від 5 листопада 1922.

Завантажити статтю