Ґіґаурі Автанділ Симонович
ҐІҐАУ́РІ Автанділ Симонович (10. 02. 1962, м. Душеті, Грузія) — живописець і скульптор. Член НСХУ (1995). Закін. Тбіліс. АМ (1986; викл. С. Калва, К. Касрадзе, Ш. Саладзе). Учасник регіон. та всеукр. мистецьких виставок від 1995. Персон. — у Хмельницькому (1995, 1999, 2002). Живописні твори Ґ. алегорично-метафоричні, в основі сюжетів — роздуми на морал.-етичні теми. Для скульптури малих форм характерні стилізація та декоративність. Виконані у техніці різьблення на дереві люд. фігури набувають виразності пластич. форми для передачі певного емоц. стану; складна й динам. побудова скульптур урівноважується завершеністю мас та об’ємів, ліній. обрисів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Грузинська боротьба» (1986), «Ловець вітру», «Бажання весни» (обидва — 1999), «Країна дитинства», «Давні друзі», «Входження в місто кохання» (усі — 2000), «А човен пливе» (2001), «Солодка жага», «Шлях у країну мрій», «Королева ночі», «Останній переможець», «Берег мрійників» (усі — 2002), «Чарівна думка», «Запрошення», «Наповнювач глечиків» (усі — 2003); скульптура — «Козацькому роду нема переводу», «Галина вода», «Козацькі скарби» (усі — 1992), «Спогади», «Втома» (обидва — 1994), «Час падаючих гнізд», «Ностальгія», «Примха», «В обіймах тиші» (усі — 1998), «Молитва», «Діалог із небом» (обидва — 1999), «Ті, що приносять плоди» (2001), «На хресті», «На хвилі кохання» (обидва — 2002).
Рекомендована література
- Осика В. Тут душі є простір для праці // Хмельницький вечірній. 2003, 9 жовт.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
