ҐІЙВІ́К Ежен (Guillevic Eugène; 05. 08. 1907, с. Карнак, Франція — 19. 03. 1997, Париж) — французький поет, пере­кладач. Учасник Руху Опору. Дебютував зб. «Requiem» («Реквієм», 1938) про громадян. війну в Іспанії. Його поезії у на­ступ. зб. «Terraqué» («З глини та води», 1942), «Exécutoire» («Злами», 1947) мають протибуржуазне та антифашист. звуча­н­ня. Зб. «Gagner» («Сягти», 1949), «Terre à bonheur» («Земля для щастя», 1952), «Trente et un Sonnets» («Тридцять один сонет», 1954), «LʼAge mûr» («Зрілий вік», 1955) є зразком класич. манери, свідчать про період актив. комуніст. позиції Ґ. — без свіжості натхне­н­ня та формал. оригінальності перших збірок. Згодом поет від­на­йшов влас. стиль — афористичний, стислий, з деякою часткою сухості — зб. «Carnac» («Карнак», 1961), «Sphère» («Сфера», 1963), «Avec» («Разом», 1966), «Euclidiennes» («Евклідіанці», 1967), «Ville» («Місто», 1969), «Du domaine» («Володі­н­ня», 1977), «Etier» («Протока», 1979) та «Trouées» («Просіки», 1982). Усі за­значені збірки опубл. у Парижі. Пере­кладав угор., рос. та укр. поетів. Під­бірка поезій Т. Шевченка («Заповіт», «Я не нездужаю, нівроку», «Світе ясний! Світе тихий!», «Тарасова ніч», «Пере­бендя» та ін.) з перед­мовою і в пере­кладі Ґ. ви­йшла у Парижі в серії «Poètes dʼaujourdʼhui» («Сучасні поети», 1964, № 110), у спів­авт. з Ж. Лафоном пере­клав також повість «Художник» і уривки зі щоден­ника поета. 1964 ви­ступав на Між­нар. форумі діячів культури в Києві, присвяч. 150-річчю з дня народж. Т. Шевченка. Укр. мовою окремі вірші Ґ. пере­клали М. Терещенко, Г. Кочур, В. Коптілов, В. Ткаченко, Б. Марцінко, О. Жупанський.