ҐІП­ПІ́ЄВ Микола Григорович (Gippijev Nikolai Grigorjevitsh; псевд. — Laine Nikolai; 27. 05. 1920, с. Реболи, нині Карелія, РФ — 18. 02. 1984, м. Петрозаводськ, Карелія, РФ) — карельський поет і пере­кладач. Учасник 2-ї світової війни. Навч. у Петрозавод. пед. ін­ституті (1937–39). Писав фін. мовою. Дебютував зб. «Huonues» («Ранок», 1939, спів­авт.). Після війни видав поет. кн. «Kevään viesti» («Вісточка весни», 1952), «Lieksan lauluja» («Щастя солдата», 1958), «Laulu ulapalta» («Пісня над озером», 1964), «Punaiset pihlajantertut» («Червоні грона горобини», 1967), «Lotona ja vieraissa» («Удома і в гостях», 1970), «Miespolvesta toiseen» («З поколі­н­ня в поколі­н­ня», 1974), «Neljä vuosikummentä» («Чотири десятилі­т­тя», 1977), «Fuulinen ilta» («Вітряний вечір», 1981); поему «Rakotulilla» («Біля вогнища», 1965) та зб. «Runoelmia» («Поеми», 1982; усі — Петрозаводськ). Провід­ні теми творчості — природа рідного краю, трудові будні й духовна краса його синів і дочок, героїзм і трагедія війни з гітлерів. нацизмом. Ґ. прагнув від­образити усю гаму барв і мелодики нар.-епіч. вірша, усю виразність казково-рунона­спів. інтонацій, повноту образів. Присвятив Україні цикл віршів «Kuuhkean aromaan lumoissa» («Чари квітучого степу», 1959), того ж року при­їздив в Україну, ви­ступав на зʼ­їзді письмен­ників. Видав першу зб. творів Т. Шевченка у пере­кладі фін. мовою «Runoja» («Вірші», Петрозаводськ, 1954) — 20 творів в інтер­претації Ґ., зокрема поеми «Іван Під­кова», «Сова», балада «Причин­на», вірші «Заповіт», «Якби ви знали, паничі», «Мені тринадцятий минало»; у ж. «Punalippu» («Червоний стяг») опублікував пере­клади уривка з поеми «Катерина» (1961, № 2) та віршів «Заповіт», «Я не нездужаю, нівроку», «О люди! люди небораки!» (1964, № 2). В антології «Тарас Шевченко. “Заповіт” мовами народів світу» (К., 1989) пред­ставлено і пере­клад Ґ.