ҐЛЮЗІ́НСЬКИЙ Антоні-Владислав (Gluziński Antoni Władysław; 18. 05. 1856, м. Влоцлавек, нині Польща — 10. 04. 1935, Варшава) — польський лікар-терапевт. Професор (1890), академік Академії знань у Польщі (1930). Закін. Яґел­лон. університет у Кракові (1880, ступ. д-ра), де й працював від 1882: у 1893–97 — завідувач кафедри заг. і екс­перим. патології. 1897 організував і до 1919 очолював каф. та клініку внутр. хвороб Львів. університету, водночас 1898–99 працював деканом мед. ф-ту, 1905–06 — ректором, 1906–08 — проректором Університету. 1901 у складі делегації проф. Університету вимагав від австр. уряду до­звіл на від­кри­т­тя на мед. факультеті нових кафедр. Заснував першу в Україні протитуберкульозну амбулаторію (1908), два терапевт. журнали. 1919–27 — зав. терапевт. клініки, 1920–21 — декан мед. факультету Варшав. університету. Президент Лікар. т-в Кракова (1891), Львова (1899, 1907), Варшави (1922–25). Основний напрям наукових досліджень — патофізіологія і терапія захворювань внутр. органів. Одним з перших описав лейкемічну форму мієломної хвороби. За­пропонував пробу для ран­ньої діагностики раку (проба Ґлюзінського), яку тривалий час за­стосовували у мед. практиці; формалінову пробу для виявле­н­ня жовч. пігментів; методи ви­значе­н­ня вмісту шлунка та класифікацію шлунк. захворювань. Зробив вагомий внесок у налагодже­н­ня лікар. допомоги населен­ню Галичини.