ҐНЕЙС (нім. Gneis) — зерниста (роз­мір зерен 0,2–0,3 мм) метаморфічна порода з паралельною шаруватістю і тонкосмуга­стою текс­турою, з гранобластовою та порфіробластовою структурами. Термін введено 1931 академік АН СРСР Ф. Левінсоном-Лес­сінгом. Ґ. складається пере­важно з польового шпату, а також кварцу та кольор. мінералів. Другорядні мінерали: гранат, кордієрит, дистен, силіманіт; акцесорні мінерали: сфен, рутил, циркон, апатит, магнетит, карбонати. Густина 2,65–2,87, пористість 0,5–3,0 %, водопо­глина­н­ня 0,2–0,3 %. За первин­ним магматичним і осадовим походже­н­ням роз­різняють орто- і параґнейси, за мінерал. складом — плагіоґнейси, біо­титові, мусковітові, двослюдяні, амфіболові, піроксенові, за структурою та текс­турою — деревовидні, очкові, стрічкові, листові та ін. Родовища Ґ. ві­домі в Скандинавії, Канаді, РФ, Україні (УЩ). Використовують гол. чином для одержа­н­ня щебеню для буд. і дорож. робіт. Ґ. УЩ концентрують поклади корис. копалин: роз­ві­дані Завалів. родовище графіту у Вінн. обл. та Соломіїв. родовище силіманіту в Кіровогр. обл. У Ґ. ві­домі також родовища золота.