Ґнейс

ҐНЕЙС (нім. Gneis) — зерниста (розмір зерен 0,2–0,3 мм) метаморфічна порода з паралельною шаруватістю і тонкосмугастою текстурою, з гранобластовою та порфіробластовою структурами. Термін введено 1931 академік АН СРСР Ф. Левінсоном-Лессінгом. Ґ. складається переважно з польового шпату, а також кварцу та кольор. мінералів. Другорядні мінерали: гранат, кордієрит, дистен, силіманіт; акцесорні мінерали: сфен, рутил, циркон, апатит, магнетит, карбонати. Густина 2,65–2,87, пористість 0,5–3,0 %, водопоглинання 0,2–0,3 %. За первинним магматичним і осадовим походженням розрізняють орто- і параґнейси, за мінерал. складом — плагіоґнейси, біотитові, мусковітові, двослюдяні, амфіболові, піроксенові, за структурою та текстурою — деревовидні, очкові, стрічкові, листові та ін. Родовища Ґ. відомі в Скандинавії, Канаді, РФ, Україні (УЩ). Використовують гол. чином для одержання щебеню для буд. і дорож. робіт. Ґ. УЩ концентрують поклади корис. копалин: розвідані Завалів. родовище графіту у Вінн. обл. та Соломіїв. родовище силіманіту в Кіровогр. обл. У Ґ. відомі також родовища золота.

Завантажити статтю