ҐОҐЕБАШВІ́ЛІ Якоб Симонович ( ; 15(27). 10. 1840, с. Варіані, нині Грузія — 01(14). 06. 1912, Тбілісі) — педагог, письмен­ник, публіцист. Засн. наук. педагогіки в Грузії. 1861–63 навч. у Київ. духов. академії, одночасно слухав лекції з природо­знав. дисциплін в Університеті св. Володимира. Роз­робив навч. літературу для нар. шкіл: («Ключ до природи», 1865), » («Абетка грузинської мови й перша читанка учнів», Тбілісі, 1868), « » («Рідна мова», 1876), за принципами якої укладено під­ручники для сучас. початк. класів груз. шкіл. Ґ. — один з основоположників груз. дит. літ-ри. Спів­працював із дит. ж. («Вруно») та «» («Джерельце»). Осн. джерело його творчості — груз. фольклор. Автор творів на істор. тематику: («Аспіндська битва»), » («Цар Ерекле та інґілойська дівчинка»), («Цотне Дадіані»). 1910 ви­йшов однотомник його вибр. пед. та публіцист. праць. Був актив. громад. діячем, меценатом. Надсилав гроші засланим до Сибіру політ. вʼязням. Після поверне­н­ня з України до Грузії (1863) Ґ. популяризував укр. літературу, зокрема творчість Т. Шевченка, котрому присвятив ст. («Маленька звістка про великого поета») // « («Нар. газета», 1911, 26 лют.), » («Тарас Шевченко — великий поет України») // («Вруно», 1911, № 3). Укр. мовою окремі твори Ґ. пере­клав Г. Халимоненко.