ҐО́ЙДИЧ Петро-Павло (17. 07. 1888, с. Руські Пекляни, округ Пряшів, нині Словач­чина — 17. 07. 1960, Леопольдов, нині Словач­чина) — український громадський і церковний діяч у Словач­чині. Брат С. Ґойдича. Закін. Будапешт. духовну семінарію (1911), прийняв хіротонію. Працював префектом бурси «Alumneum» (1912–17), секр. пряшів. єпис­копа С. Новака (1914–18), нач. архіву єпархії (1918–22). У 1922–24 — монах василіян. монастиря св. Миколая (побл. м. Мукачеве, нині Закарп. обл.). 1924–26 — префект василіян. чол. монастиря в Ужгороді. У вересні 1926 — апостол. адміністратор Пряшів. єпархії. У листопаді 1926 у с. Крехів (нині Жовків. р-ну Львів. обл.) склав вічний обіт. У березні 1927 в храмі св. Климента у Римі висвяч. на єпис­копа, служив у Пряшеві, Ужгороді, Мукачевому. Заснував Греко-катол. рус. гімназію у Пряшеві (1936). У квітні 1939 іменов. апостол. адміністратором Мукачів. адміністрації у Словач­чині, 1940 при­знач. Пряшів. єпис­копом. Заснував кілька монастирів, бурсу, видавництво «Благовісник» (1946), ви­ступав проти словакізації укр. церк. школи. 1946 при­знач. єпис­копом для всіх греко-католиків у Чехословач­чині. 28 квітня 1950 заарешт., 15 січня 1951 засудж. у Братиславі на довічне увʼязне­н­ня. 12 квітня 1960 політбюро ЦК КП Чехословач­чини, усупереч рекомендації лікар. комісії МВС викреслило імʼя Ґ. зі списку кандидатів на президент. амністію. Помер у вʼязниці. Його арешт став початком заборони Греко-Катол. Церкви у Чехословач­чині. Після від­новле­н­ня Церкви 1968 прах Ґ. пере­несено до Пряшів. кафедрал. храму. Реабіліт. 1990. У 2001 беатифікований.